Святковий день - двадцять четверте серпня,

Так хочеться усмішок і пісень.

Віднині Україна незалежна.

Запам’ятайте, люди, світлий день!

 

Здійснилась давня заповітна мрія,

Бажання і надія поколінь.

Це почуття свободи серце гріє

І піднімає думи височінь.

 

Давайте ж станемо пліч-о-пліч всі народи,

Щоб славу України відродить.

Щоб дружно жити, в радості і згоді,

Ми України сестри і брати

 

Благословенна у віках земля

З хлібами щедрими під небом синім.

Велично й впевнено зійшла зоря

Нової України!

Вона в моїй душі, в серцях людей,

У радощах та у скрутну годину.

Ім’я її прекрасне і святе —

Повіримо в Україну!

 

Вона добро несе в новітній світ,

Довічну віру й пісню солов’їну.

Тож пам’ятаймо пращурів завіт —

Любити Україну!

 

Правічна і нескорена земля

Хлібами сходить у прийдешню днину.

Допоки світить праведна зоря –

Шануймо Україну!

 

Моя пісенна країна

Зоветься в світі Україна.

Пісні її до серця линуть

Стрімким джерелом, небом синім,

 

І у веселім дружнім крузі

Пісні співають добрі друзі.

Дуже велика країна моя

Є в ній озера, річки і моря.

Гори високі, степи та ліси –

Стільки багатства, і стільки краси.

 

У кожнім роді - незборима міць,

А купно всі ми - моноліт держави.

Ми не загинемо в борні,

Бо нині всі за волю встали.

 

На український древній рід

Такі державні заложив основи,

Що скільки буде існувати світ,

Нас не здолають у житті ніколи. 

 

Ми різні з материнської колиски,

Та всі ми діти щирої землі.

В родині вільній всі ми - українці

Ми України доньки і сини.