Ці пісенні рядки на протязі усього життя залишаються найулюбленішими для Віктора Івановича Бабенка. Ось і зараз, святкуючи свої дев’яносто років, цього дня він співав її зі сльозами на очах - пісню, котра стала до болю рідною. А підспівували йому всі гості, які завітали до хати. До речі, їх до ювіляра приїхало чимало, і серед них, зокрема, Валентина Сибіра - начальник управління соціального захисту населення, Ніна Цапенко - Ганнівський сільський голова зі своєю  сім’єю, Валерія Пилипенко - завідуюча Ганнівським Будинком культури, сільський аматорський співочий колектив «Журавель», а також малеча і односельці, які добре знають дідуся. Валентина Сибіра також передала щирі привітання  від Сергія Завалія - голови Петрівської райдержадміністрації, який вибачався, що через службові справи не може бути присутнім особисто, але обіцяв обов’язково завітати пізніше. Справжнє свято влаштували ювіляру односельці. Лилися рікою слова вітань, подарунки, вірші та пісні.

Отже наш ювіляр народився у 1925 році, закінчивши Ганнівську середню школу, почав працювати різноробочим в колгоспі, а з 1941 року перебував на окупованій території. Село звільнили в 1943 році, а Віктор Бабенко, одразу після звільнення, був призваний до служби в лавах Радянської Армії, де невдовзі отримав звання сержанта кулеметної гвардійської бригади. Та під час утримання висоти в якомусь білоруському селі був важко поранений і відправлений до госпіталя. Після довгого лікування його комісували, тож додому повернувся вже інвалідом війни. Далі - все як у всіх: поринув у вир різних робіт, певне, шукаючи ближчу до душі. Спочатку працював начальником караулу пожежної частини, а потім молодшим робітником по бурінню, змінним майстром по забезпеченню бурових вишок, буровим робітником, робітником по обробці деревини. На згадку про війну і пролиту кров заради щасливого майбутнього залишились 3 ордени та купа медалей.

Зараз у Віктора Бабенка двоє дорослих доньок, онуки та безмежно кохана дружина. Він з тих людей, що несуть у цей світ добро в усьому, що б не робили. На таких рівняються, життєвою силою таких захоплюються, а позитивну енергію намагаються запозичити. Зі сльозами на очах згадувались цього дня прожиті роки, війна затьмарила найкращі спогади, відібрала багато рідних, але залишила людині непереможну силу духу, що здатна творити дива. Наш ювіляр вистраждав своє щастя, тож хочеться побажати лише, щоб воно тривало вічно!

Вікторія Махнюк

На знімках: ці милі маленькі ганнівчанки теж завітали привітати дідуся; співочий колектив «Журавель», діти, онуки, почесні гості та наш ювіляр з дружиною (фото на згадку).