Є професія у світі — 

Серце віддавати дітям! 

Серце вчителя безкрає, 

Як би він його не краяв.

Кожна людина проходить через чарівний, чудовий, казковий світ дитинства. І дуже важливо, хто поведе її дивними стежками до пізнання світу, відкриваючи таїни знань, силу предмета, науки, процесу самоосвіти й самовдосконалення. В усі часи існування людства образ вчителя асоціюється з людиною, що несе вогник знань, радість відкриття нового, повсякденну готовність до самопожертви в ім’я високої ідеї. Саме заради вчителів і було засновано клуб ветеранів педагогічної ниви «Свічадо», чергове зібрання якого нещодавно відбулося в Луганському Будинку культури.

Ще на ганку гостей радо зустріли маленькі учні і подарували всім неперевершений танок «Україна» та найсмачніший коровай. Опісля всіх запросили до концертної зали, де відбувся урочистий концерт, присвячений сивочолим педпрацівникам. А розпочався він з привітань, і першою взяла слово директор Луганської ЗШ І-ІІІ ступенів Олена Козловська - чудова жінка з добрим серцем, яке подарувала дітям, своєю зворушливою вітальною промовою розчулила серця старших колег. Не забарилася з вітаннями і голова ветеранського клубу Ніна Гуренко. Подякувала всім за таку теплу зустріч, просила не забувати одне одного та завжди приходити на взаємовиручку в  скрутні часи. Опісля виступив начальник відділу освіти Григорій Москалець і одразу ж вибачився за тих, хто не зміг бути присутнім на зібранні. Загалом розповів про заплановані на 2015 рік проекти, про реконструкцію приміщень та про майбутні потенціали і необхідність стабільності в освітній галузі. В кінці промови висловив захопленість тим, як в Луганці люблять культуру в усьому, а також нагадав, що вчитель – це та людина, яка несе добро. Останньою виступила голова райкому працівників освіти Людмила Горбанець. Після привітань та побажань, вона зачитала вірш Григорія Ліщенюка зі збірки «Перекотиполе», який чудово передавав атмосферу радості в залі. Наостанок розповіла, що всі присутні – це одна родина, один корабель, якому завжди потрібен попутний вітер.

Під час концерту моменти радості  чергувалися миттєвостями смутку, особливим був епізод вшанування хвилиною мовчання тих вчителів, яких уже назавжди втратила педагогічна громадськість. Це був момент тихих сліз, поваги, та дяки за те, що всі пам’ятатимуть про них. Вражали своїми талантами учні, котрі з щирою любов’ю  присвячували свої номери вчителям. Артур Штурвак виконав пісню «Вчителько моя», а Денис Багльований та Влада Медведєва чудово заспівали дуетом. Зі щирими посмішками і захопленням всі спостерігали за таночком танцювального колективу «Ятранчата», малеча додала багато радості в атмосферу свята. Виступив і Дмитро Суліма з піснею «Когда уйдем со школьного двора». Заливатися сміхом весь зал змусив вокальний ансамбль «Козаченьки» - надзвичайні чоловіки з надзвичайною піснею з елементами частівки. Таке веселе, непередбачуване, врочисте свято все ж добігло кінця і завершували його словами з вірша поетеси Лесі Романчук:

І звідки б ти додому не прийшов -

Стежки дитинства лиш повернуть спокій,

Бо поки гріє душу рідна кров,

І є родина - ми не одинокі.

Вікторія Махнюк

На знімках: Луганський Палац культури гостинно прочинив двері для ветеранів-освітян району; з вітальним словом звертається директор місцевої школи Олена Козловська; символічну паляницю прийняла голова ветеранського клубу Ніна Гуренко; хореографічна композиція «Україна» у виконанні маленьких луганчан; на сцені – вокальний ансамбль «Козаченьки».