Надія Яківна Гандзюк прожила довге і нелегке життя. Народилася вона 21 серпня 1923 року на Волині, в селі Черемшенка Старовижівського району у сільській родині. Ця територія вважалася тоді частиною Польщі, впродовж трьох років війни була під німецькою окупацією, приєдналася до України фактично вже аж після її звільнення від гітлерівців. 

Свідченням того, якими нелегкими були роки дитинства і юності, стало те, що їй так і не довелося навчатися в школі, залишилася неграмотною. З раннього дитинства тяжко працювала на сільськогосподарських роботах. Єдиним стимулом до праці була нагайка польських панських наглядачів.

Після війни сестра Надії зі своєю сім’єю переїхала до Петрівщини, у Володимирівку, а після того, як обжилася на новому місці, забрала сюди і її. Село на той час інтенсивно розбудовувалося, довелося і Надії працювати на будівництві житлових будинків, інших об’єктів. Пізніше була свинаркою, працювала в полі, на хімскладі. Ніякої роботи не цуралася і, як розповідають люди, будь-яка робота просто горіла у її руках, бо завжди була жвавою, роботящою і енергійною.

Крім завзяття до праці через все життя пронесла любов до рідної землі і до прекрасного, яка втілилася у вишиванні. Навчилася вишивати ще у дитинстві, цьому захопленню віддавала кожну вільну хвилину. Про її вправність і майстерність говорить те, що для того, аби вишити, наприклад, рушник їй потрібно лише два дні. Нині її хата схожа на музей чи мистецьку галерею, у якій виставлені різноманітні вишиванки – килими, картини, рушники, сорочки, наволочки тощо. Крім традиційних українських орнаментів Надія Яківна часто переносить на полотно свої фантазії, або ж побачене у природі.

- Сподобалася мені якась квітка – я її тут же вишиваю, – каже вона.

Саме українській вишиванці присвятив Дмитро Павличко свої вірші, які стали однією з найулюбленіших серед українців усього світу піснею про червоне і чорне – любов і журбу. Саме у вишиванках відобразила своє життя Надія Яківна Гандзюк.

Анатолій РЯБОКОНЬ.

На знімках: завідуюча Володимирівською сільською бібліотекою Світлана Гонта та юна активістка, одна з найактивніших читачок Юлія Георгіца вітають Надію Яківну; Н.Гандзюк і її вишиванки; яка ж українська хата без портрета Т.Шевченка?
Фото автора.