На такий розвиток подій після Революції Гідності ще рік тому ніхто не сподівався, коли втік до Росії колишній президент, і український народ вважав це першою перемогою Майдану. Внутрішній конфлікт на територіях Криму та східних областей України, детально спланований в Кремлі, спочатку спалахнув та відбувався за російським сценарієм. Та коли агресор, підтримавши створення двох самопроголошених республік, почав роздмухувати вогнища сепаратизму на територіях сусідніх областей, тоді несподівано наштовхнувся на рішучий опір не лише армії, але й всього народу, бо українці розуміють, що мета керівництва РФ - спричинення безладу в нашій країні, щоб перешкодити її вступу до Євросоюзу та НАТО. Вже з перших днів проведення АТО стало зрозуміло, що нещадно пограбованій Українській Армії буде важко протистояти озброєним сучасною російською зброєю та технікою так званим «ополченцям». Тож, щоб «реанімувати» наші Збройні Сили, потрібна величезна матеріальна підтримка не лише від держави, але й від всього народу. Тому швидко по всій країні розгорнувся небачений до цього волонтерський рух.
До цієї дуже важливої справи приєднався і створений раніше Благодійний фонд «Петрівщина», що діє на території району в тісній співпраці з ветеранською організацією УСВА на засадах патріотизму, гуманності та доброзичливості. Слід зазначити, що фондом неодноразово надавалася матеріальна допомога як окремим громадянам, так і різним районним підприємствам та організаціям. З червня цього року відбулася зміна в керівництві фондом і його президентом було обрано депутата районної ради І.Д.Великого. Його автомобіль часто долав небезпечну відстань у зону АТО, яка пролягала від мирного життя до війни. Вигляд зруйнованих сіл та міст, спалених «градами» полів викликав у нього почуття безмірного жалю, та ще більше було шкода тих молодих хлопців, котрі так мужньо боронять нашу землю, часом не маючи найнеобхіднішого. Для надання допомоги українським військовослужбовцям, учасникам АТО, Іван Дмитрович залучав колег-сільгоспвиробників (найактивніші - Володимир Деркач, Віктор Васюта та Костянтин Міщанін), а також небайдужих громадян не лише з нашого району, але й з сусідніх районів Дніпропетровської області. На зібрані кошти було проведено капітальний ремонт та облаштувано захист двох бронетранспортерів, куплено, відремонтовано та частково броньовано два спецавтомобілі, придбано та доставлено в зону АТО військовий одяг, бронежилети, приціли для снайперських гвинтівок, тепловізори, прилади нічного бачення, біноклі, а також інше військове обладнання та спорядження, яке не тільки підвищує обороноздатність війська, а ще й сприяє збереженню життя та здоров’я особового складу військових підрозділів. Також благодійним фондом «Петрівщина» надається допомога на лікування пораненим бійцям. Все життя з вдячністю згадуватимуть Івана Дмитровича бійці, котрих він вивіз з-під Волновахи, після їх виходу з Іловайського оточення.
Можна впевнено сказати, що наші волонтери, котрі здійснюють поїздки в зону АТО - справжні герої та патріоти України, адже їм доводиться ризикувати власним життям. Ось і зараз, незважаючи на нібито «перемир’я», зростає кількість зниклих безвісти волонтерів, вбитих або взятих в полон, і навіть у своїх містах та селах вони зазнають нападів, траплялося, що знищувалося їх майно, спалювалися автомобілі. Чи саме волонтерська діяльність Івана Дмитровича Великого була причиною його трагічної загибелі у рідному місті - мають встановити правоохоронні органи, але вже тепер зрозуміло, що турбуючись про безпеку інших, він забув про власну. Підступний постріл у спину обірвав життя патріота, та для багатьох із нас він назавжди залишиться прикладом чесного служіння своєму народові та Батьківщині.
Сергій АНДРУСЕНКО
На знімку: Іван Великий з бійцями-учасниками АТО.
