Кандидат у народні депутати по 103-му виборчому округу Ігор Лавренов відповів на запитання журналіста про антитерористичну операцію на Сході України  та реформування Збройних Сил.

- Ігоре Володимировичу, у ході виборчої кампанії Ви зарекомендували себе як професійний економіст і кандидат, який після обрання депутатом опікуватиметься, перш за все, питаннями відновлення буровугільного комплексу та економічного розвитку округу. В той же час, людей цікавлять й інші виміри державної по-літики, зокрема, проблема війни на Донбасі. Яка Ваша позиція: Ви за війну чи за мир?

- Я виступаю за мирне вирішення конфлікту на Донбасі. 

Вважаю, що будь-який мир кращий за хорошу війну, і тому переконаний, що всі спірні моменти треба вирішувати за допомогою мирних переговорів. Я багато років працював у керівництві великих промислових підприємств і відповідав на цих посадах в тому числі за спілкування з іноземними інвесторами, які вкладали гроші в українську економіку. Тому я знаю, якими складними можуть бути переговори.

В той же час, діалог, який будується на принципах взаємоповаги, дає можливість знайти вихід із будь-якої, навіть найскладнішої проблеми. Завжди можна знайти точки перетину інтересів і мирно вирішити конфлікт. 

Думаю, у переговорах, які ведуться у напрямку мирного врегулювання ситуації на Донбасі з представниками проросійських утворень, такими точками дотику є захист життів мирних жителів цих регіонів, збереження інфраструктури Донецької і Луганської областей, врешті-решт – повне припинення вогню. Ніхто не хоче гинути, віддавати своє життя – ні наші українські солдати, ні проросійські бойовики. З цього й треба виходити на переговорах. 

Головне завдання зараз – припинити війну. Не заморозити конфлікт, як це сталося у Придністров’ї, а повністю припинити війну. Це неможливо зробити лише військовими засобами, бо у такому разі доведеться штурмом брати місто-мільйонник Донецьк та густонаселений Луганськ, що неминуче призведе до значних жертв серед мирного населення. Тому треба домовлятися і забезпечувати реінтеграцію цих регіонів в українську державу. 

- Переговори-то відбуваються, керівництво держави рапортує про перемир’я, але обстріли продовжуються, гинуть люди. Чому так відбувається?

- Якщо переговори не приносять результатів – значить, такі в нас переговорники. Ви ж знаєте, що до керівництва Міністерства оборони і до начальства Генерального штабу Збройних Сил є дуже багато питань. Останні 20 років ці державні органи займалися тихим «розпилом» і продажем Української Армії. Коли прийшла війна, виявилося, що Збройні Сили фактично знищені, а керувати військовими операціями мають люди, які до цього займалися тільки корупційними оборудками із майном Міністерства оборони. Звідси і трагічні наслідки – втрати під Іловайськом, Старобешевим, в інших «котлах». Тому, безумовно, необхідно змінювати керівництво Генштабу – виганяти звідти паркетних генералів і запрошувати на роботу майорів та полковників з поля бою. Тоді, я впевнений, і мирні переговори будуть більш предметними та результативними, і до наших бійців перестануть ставитися як до видаткового матеріалу.

- Це все важливі кроки, але поки що невідомо, коли вони можуть бути реалізовані. Що Ви можете зробити для наших бійців прямо зараз? 

- До нас звернулися родини мобілізованих хлопців із проханням допомогти із придбанням сучасних кевларових касок та надійних бронежилетів, і ми одразу виконали цей запит. Сьогодні ми вже закупили 50 захисних касок для бійців з нашого округу, які вирушають до зони АТО. Крім того, закуплено і передано нашим бійцям 50 бронежилетів з класом захисту 5+. Це найнадійніші бронежилети із тих, що можна купити в Україні, вони витримують пряме влучання навіть бронебійної кулі.Вартість одного такого бронежилета перевищує 6000 гривень. Я сподіваюся, що наші каски і бронежилети врятують не одне життя. 

- А Ви самі служили в армії? Знайомі з тяготами військової служби? 

- Так, я служив у Радянській Армії з 1984 по 1986 рік. Це був спеціальний указ Міністра оборони, згідно з яким до армії забирали студентів вузів, тому що не вистачало солдатів. Служив я в артилерійських військах, в артилерійській розвідці, був звукометристом, є така військова спеціальність. Існують спеціальні розвідувальні комплекси, які за звуком пострілу визначають, де знаходиться противник. Наша частина була дислокована неподалік від Нижнього Новгорода і обслуговувала дві дивізії – Таманську і Кантимирівську. На цьому комплексі я працював вичислителем. Був відмінником бойової і політичної підготовки.

Я дослужився від рядового до заступника командира взводу, пішов на дембель у званні старшого сержанта. Повернувшись з армії, продовжив навчання в університеті: пішов служити після другого курсу, повернувся на третій. Вчився у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Економічна кібернетика». Після закінчення навчання працював економістом по автоматизованих системах управління, займався робототехнікою. На комбікормовому заводі ми розробляли автоматизовані системи управління виробництвом. 

- Тобто ви не з книжок чи газет знаєте, якою є служба в армії. При цьому сьогодні солдатів посилають у реальні бої без касок, бронежилетів, іншого сучасного спорядження. Часто вони навіть змушені самі собі купувати військову форму, бо та, що видають, рветься на другий день використання. Як побороти цей занепад в армії?

- В армії головне – порядок і дисципліна. Про це дуже добре знають рядові призовники, ті, хто служить. Але вище командування Збройних Сил, здається, давно забуло цю прописну істину. Безумовно, потрібно реформувати армію, головним чином – Генеральний штаб і Міністерство оборони. При цьому має бути проведено розслідування діяльності армійського керівництва під час проведення АТО. Якщо підтвердяться факти розкрадання ними коштів, зброї чи спорядження, призначеного для наших солдатів, ці генерали повинні відповісти перед військовим трибуналом і понести покарання згідно з законами воєнного часу. Після цього дисципліна і порядок повернуться не тільки у військові частини, але й у теплі кабінети Міноборони.

- Чи розглядаєте Ви можливість ширшої реформи Збройних Сил, ніж покарання вищого командування?

- Останнім часом ми часто чуємо від різних політиків заклики будувати армію за ізраїльським або за швейцарським зразком, або за стандартами НАТО. Я вважаю, що Україні треба будувати свої військові сили за українським зразком. У 1991 році в Україні була третя за потужністю армія у світі після США та Росії. У нас було 700-тисячне військо, споряджене найсучаснішою на ті часи зброєю, в тому числі ядерною. За 23 роки це все порізали на метал.

Сьогодні стоїть завдання відновити наш військовий потенціал, і для цього у нашої країни є всі можливості. Не треба купувати техніку за кордоном: у нас є свої військові заводи, свої спеціалісти, своя металургія. Треба відновлювати систему державних замовлень, завантажувати підприємства військово-промислового комплексу. Це не тільки дозволить нам кардинально зміцнити Збройні Сили, але й створить нові робочі місця з високою заробітною платнею. Крім того, наші металургійні підприємства, які зараз втрачають ринки збуту у Росії, зможуть переорієнтуватися на внутрішні ринки. 

Друга складова реформа армії – це підвищення заробітної плати військовослужбовців. Не може людина, яка ризикує своїм життям і здоров’ям для захисту країни, отримувати низьку зарплатню. Тоді і у молоді немає мотивації йти на службу до Збройних Сил. До речі, низький рівень матеріального та соціального забезпечення українських військовослужбовців був одним із факторів соціального напруження у Криму: російські вояки, які жили і працювали по сусідству з нашими, на базі військово-морського флоту РФ отримували у 4 рази більше, ніж наші офіцери. Росіянам будували житло і видавали квартири, а нашим – ні. Це був наочний приклад для місцевого населення, що Росія турбується про свої збройні сили, а Україна – не дуже.

Важливою складовою реформи Збройних Сил має також бути перехід на службу за контрактом після закінчення бойових дій у зоні АТО. Це має відбуватися з одночасним підвищенням зарплати контрактникам. Все-таки в армії повинні служити ті, хто цього хоче, тоді й бойових дух у наших підрозділах буде набагато вищим. 

- Ви, як народний депутат, зможете вплинути на реформування війська? 

- Як вам уже відомо, я представляю фінансово-промислову групу «Фінанси і Кредит», очолювану Костянтином Жеваго. Від цієї групи у різних областях балотуються кандидати, а після обрання ми об’єднаємося у Верховній Раді у депутатську фракцію, яка зможе реально впливати на прийняття рішень у парламенті. Крім вирішення економічних питань та допомоги селу, ми, звичайно ж, будемо підтримувати і реформування армії. Я впевнений, що наш економічний патріотизм допоможе українському війську, стане основою для розвитку нової України і добробуту її громадян.