Україна нагодує цілий світ! Якщо ви у це не вірите, мовляв, себе б прогодувати, – ви не знаєте нашого села. А я знаю, адже в молодості працював у селі трактористом. Також і моя нинішня суспільно-політична діяльність тісно пов’язана із селом, я зустрічаюся із людьми, постійно аналізую ситуацію. І стверджую – ми й досі там, тому що держава за 23 роки так і не запропонувала зрозумілої політики по селу.
Агропромисловий комплекс справді – локомотив економіки, гарант продовольчої безпеки і генератор валютних надходжень.
Україна експортує переважно зерно. Це роблять привілейовані маститі компанії. І є 44 тисячі сільськогосподарських підприємств і понад 20 тисяч – харчової та переробної промисловості, яким набагато важче.
Ми досі не перероблюємо сільськогосподарську сировину. А весь світ успішно формує додану вартість, створює нові робочі місця, відраховує до бюджету, соціальних фондів. Україні теж потрібне складне переробне виробництво!
Роздержавлення земель мало недвозначні наслідки. Розполосували великі масиви ріллі на неоптимальні за розмірами наділи – поламали ґрунтозахисну контурно-меліоративну систему землеробства. Влада всучила селянам у вигляді паїв 5 млн гектарів малопродуктивних і деградованих земель, а вони мали йти під заліснення і консервацію. Без паїв залишились відселені «чорнобильці» і 200 тисяч працівників соціальної сфери на селі…
Шостий чи сьомий варіант Закону про ринок земель, починаючи з 2002 року, не доходить навіть до першого читання у Верховній Раді. За дев’ятим заходом ухвалили нарешті Закон «Про державний земельний кадастр». Та й він калікуватий.
Ця влада – «за» обіг паїв і водночас селянам радять не поспішати з продажем власних наділів. А без переходу власності немає ринку.
Радикальна партія виступає за вільний продаж землі, але під чітким контролем держави. Також необхідно запровадити гнучку систему, в якій існуватиме вільний обіг орендованої землі. Але держава контролюватиме цю систему, використовуючи чіткі законодавчі важелі.
У процесі недавньої реформи громадянам України передали у власність на безоплатній основі близько 70% угідь. Спочатку землю у користуванні мали 6 млн. громадян, нині — понад 25 млн. Але від зміни форм власності не зросла родючість землі. Бо не було чіткої програми, закладеної в земельну і аграрну реформи. Кричущі проблеми ми відтерміновували мораторієм, офіційно запровадивши його з 1 січня 2002 року. Спершу на три роки, а потім подовжили аж до 1 січня 2012 року. І так далі…
Законопроекти «Про ринок землі», «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» лобіюють інтереси агрохолдингів. Бо передбачають концентрацію земельної власності, що призведе до обезземелення селянства. Щоб передати 3000 гектарів у власність (а саме стільки ріллі пропонують зосередити в одних руках), треба, по суті, відібрати землю у 750 селянських господарств (за середнього розміру паю 4 га).
Ми вже чули, що фермери нагодують Україну… А третина населення напівголодна. Бо наявність харчових продуктів на полицях супермаркетів ще не означає, що їх можна купити. Нам, як і в цивілізованому світі, потрібна продуктова безпека, контроль доступності продуктів для вагітних, матерів-годувальниць та дітей віком 1–5 років, дітей віком 5–18 років, інвалідів та осіб з розумовими розладами, пенсіонерів та осіб похилого віку.
У 1990 році середньостатистичний українець споживав 3597 кілокалорій. 2954 кілокалорії на душу населення – результат за підсумками 2012 року. У людини, яка споживає менше 2600 кілокалорій, можуть проявитися симптоми, пов’язані з недоїданням. Рекомендоване співвідношення в раціоні людини: 55% – продукція тваринного походження, решта – рослинного. А в нас, за даними Держкомстату, відповідно 26 і 74%. Це круп’яно-коренеплідний раціон, характерний для бідних країн.
Середній дохід українця – 8 доларів за день, як і в найменш кваліфікованого американця за годину. Тож наш рівень життя мінімум у 8 разів нижчий, ніж у США. Українець зі своїх доходів 52% витрачає на харчування, а критичний поріг – 60%. Це – найнижчий показник в Європі, нижче Молдови, яка донедавна «лідирувала» у цьому рейтингу.
Вал проблем накопичився чималий. Суспільство покладає великі надії на новий склад Верховної Ради. Фракція Радикальної партії стане справжнім лобістом інтересів села в Раді цього скликання. Адже, на відміну від інших фракцій «міських теоретиків», у мене і моїх колег є практичний досвід в цій чисто українській сфері. Ми готові до радикальних рішень та рішучих дій!
Олег Ляшко, лідер Радикальної партії
