Ігор Володимирович Лавренов народився 14 березня 1964 року у місті Омськ (Росія). Громадянин України.
У 1981 році закінчив середню школу в смт. Калита Броварського району Київської обл.
У 1982 році вступив до Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. З червня 1984 по травень 1986 року проходив військову службу в лавах Збройних Сил. У червні 1989 року закінчив повний курс факультету кібернетики Київського державного університету за спеціальністю «Економічна кібернетика», фах - «Економіст-математик». Освіта вища. Його кар’єрні сходинки позначені роками:
1989 р. - 1993 р. – економіст Бориспільського експериментального комбікормового заводу.
1993 р. - 2001 р. – головний економіст ВАТ «Бориспільський експериментальний комбікормовий завод».
2001 р. - 2003 р. – фінансовий директор проекту ЗАТ «Астрон-Україна».
2003 р. - 2004 р. – заступник генерального директора з економіки та фінансів ВАТ «Полтавський автоагрегатний завод».
2004 р. - 2005 р. – директор департаменту економіки та фінансів Корпорації «Золоті ворота».
2005 р. - 2007 р. – перший заступник голови правління ЗАТ «Енерговугілля».
2007 р. - 2013 р. – голова правління ЗАТ «Енерговугілля».
З 2013 року по теперішній час – керуючий санацією ПрАТ «Енерговугілля».
Безпартійний. Громадською діяльністю не займався.
Одружений. Має двох дітей.
Досить прикриватися словами. Час діяти!
– Ігоре Володимировичу, безперечно, треба мати велику мужність і впевненість у своїх силах та можливостях, щоб у такий час йти у Верховну Раду і брати на себе велику відповідальність за всю державу і, гадаю, що й за наш 103-й округ. Чи не так?
– На мою думку, працювати у новій Верховній Раді буде чи не найважче за всі попередні роки. Тут вже одними обіцянками не обійтися. У руках народу значущий важіль - Майдан. Усвідомлюючи це та маючи досвід роботи на посадах різного рівня, враховуючи глибоку кризу в державі, вирішив направити свої знання та бажання на допомогу Україні.
Сьогодні ми змушені боротися з економічними труднощами в умовах військової агресії. Від рішень, які прийматиме українська влада найближчим часом, залежить щось набагато більше, ніж абстрактно вимірювані успіхи держави. Йдеться про життя людей, про безпеку їх сімей.
Я не політик, і тим більше - не політикан. До того ж час демагогії і популізму давно минув. Ми говоримо про реальні речі. Я - людина справи, і сьогодні бачу реальну перспективу стрімкого економічного зростання для Кіровоградщини і нашого округу. Маючи можливість представляти Олександрію і Долинський, Олександрійський, Петрівський та Устинівський райони в парламенті, я зможу зробити для округу набагато більше.
– Ми живемо в регіоні, щедрому на корисні копалини, зокрема і буре вугілля, тим більше ви, як ніхто інший, обізнані в усіх економічних і політичних перепонах його подальшого розвитку. Чого чекати в цьому напрямку?
– Безумовно, нас всіх сьогодні хвилюють питання енергоефективності, досягнення незалежності України від поставок російського газу. Тому стратегічним напрямком моєї діяльності є забезпечення енергетичної безпеки. Враховуючи ситуацію на Сході держави, першочерговим завданням постає відродження вуглевидобувних підприємств в інших регіонах, у тому числі й Олександрії.
Фінансово-промислова група «Фінанси і Кредит», яку я представляю, вже приступила до процесу відновлення розробки розрізу «Костянтинівський», промислові запаси бурого вугілля в якому перевищують 42 млн. тонн. Почалася відкачка води з розрізу.
В планах нашої команди - паралельне будівництво заводу з перетворення бурого вугілля в синтетичне паливо. Крім того, буде побудована теплова теплоелектростанція, що працює на цьому паливі. Реалізація цього проекту приведе в наш округ сотні мільйонів євроінвестицій. Будуть створені сотні нових робочих місць. Це підштовхне економічний розвиток Олександрії, ми зможемо значно підняти рівень добробуту людей, що проживають на території нашого 103 виборчого округу.
Ми готові, і ми вже це робимо - буквально за руку приводимо до нас на округ інвесторів з Англії, з Євросоюзу, рекламуємо наш регіон і добиваємося результату - іноземці готові інвестувати, вкладати сотні мільйонів у наше виробництво.
Разом зі мною працює потужна команда, яка об’єднує більше 60 підприємств, найбільші з яких - Полтавський ГЗК, холдингова компанія «АвтоКрАЗ», Стахановський вагонобудівний завод, ВАТ «Галичфарм», «Київмедпрепарат» і багато інших.
Сфера нашої діяльності - гірничорудна промисловість, машинобудування, енергетика, фінанси.
Важливо розуміти, що і в парламенті я буду працювати в команді однодумців - представників нашої групи, які балотуються як мажоритарники по різних округах у Полтавській та інших областях. Разом ми зможемо домогтися реалізації наших передвиборних програм і виконати обіцянки, дані людям на округах.
– Про все це сміливо можна заявляти, але зараз тривають бойові дії на Сході України. Думки українців розділилися від вкрай поступливих і мирних до різко радикальних. До чого схиляєтеся ви і що відстоюватимете?
– Першочерговим завданням я бачу забезпечення загальнодержавної безпеки шляхом реформування української армії, підвищення її боєздатності. Найближчим часом новообрана Верховна Рада повинна в стислі терміни повністю переглянути державну політику в сфері оборони.
Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала одне з найбільш потужних в Європі угруповань військ, оснащене сучасними зразками озброєння, в тому числі ядерного. Чисельність української армії досягала 700 тис. осіб. У 1991 році Збройні Сили України вважалися однією з найсильніших армій світу.
Проведення антитерористичної операції показало, що сьогодні наша армія перебуває в жалюгідному стані. Вона розкрадена. Генеральний Штаб і Міністерство оборони нездатні вчасно і адекватно реагувати на виклики військового часу. Корумповане керівництво армії професійно займається розпродажем військового майна, але не забезпеченням солдат.
Ми не можемо говорити про економічний розвиток, зростання ВВП і вихід з кризи, поки над Україною нависає загроза війни. Сильна армія - найпотужніший фактор стримування такої загрози.
Безумовно, я виступаю за мир, за дипломатичне врегулювання будь-яких конфліктів. Мирні переговори завжди краще від автоматних черг. При цьому я впевнений, що Україна повинна вести мирні переговори, маючи за спиною могутню і боєздатну армію. Коли в процесі мирного врегулювання за нами стоятиме по-справжньому сильна армія, нас поважатимуть і в Росії, і в Європі. Сьогоднішня ситуація, коли Міноборони збирає по п’ять гривень з громадян, щоб хоч якось залатати величезні провали у військовій сфері, є неприпустимою і ганебною.
Тому в своїй передвиборній програмі я вказав, що вважаю реформування і переозброєння української армії відповідно до сучасних стандартів нашим завданням №1. Крім того, я беру на себе зобов’язання сприяти відновленню системи державного оборонного замовлення. Ми повинні самі виробляти все, що необхідно для армії - від високотехнологічного, високоточного озброєння до обмундирування, взуття, бронежилетів та іншого. Додатковим ефектом відродження системи оборонного держзамовлення стане створення робочих місць та економічне зростання. А сьогодні поки що доводитися на наших підприємствах відновлювати стару бойову техніку, давати їй друге життя, брати на себе гуманітарне забезпечення вояків на Сході й уже вкотре захоплюватися героїчними вчинками простих українців.
Наш народ гідний кращої долі й кращих керівників. Час перейти від обіцянок до справжніх дій!
С. РОМАШОВ.
