Історія без «білих плям»
Цими днями виповнилося 75 років відтоді, як найстрашніші диктаторські режими ХХ століття уклали між собою угоду, що ввійшла в історію як пакт Молотова – Ріббентропа, що фактично і стало початком другої світової війни.
22 серпня 1939 року до Москви прилетів Йоахім фон Ріббентроп, глава МЗС Німеччини й особистий посланець Гітлера. Він привіз радянському диктатору Й.Сталіну пропозиції фюрера щодо поділу Європи на зони впливу.
Переговори розпочалися у той же день і тривали до пізньої ночі. Хоча й вважалося, що їх ведуть Молотов і Ріббентроп, та на них був присутній і Сталін, який, відіграючи роль веселого і приязного господаря, фактично контролював їх хід. Німецька делегація підтримувала постійний зв’язок з Гітлером, який, зі свого боку, безумовно, теж слідкував за ходом переговорів. Під час обговорення документа Сталін запропонував свої правки. Ріббентроп відправив у Берлін обидва проекти – свій і сталінський. Гітлер вибрав варіант Сталіна, зауваживши, що він значно кращий.
24 серпня було підписано Договір про ненапад між Німеччиною і СРСР. Обидва режими брали на себе зобов’язання погоджувати спільні дії, дотримуватися нейтральності в разі війни однієї з цих країн проти інших держав, не приєднуватися до союзів, які прямо чи опосередковано спрямовані проти однієї зі сторін.
Усьому світові було повідомлено, що Німеччина і СРСР домовилися жити в мирі, водночас ніхто не знав про існування таємних додатків до угоди. Справа у тому, що між режимами Гітлера і Сталіна було дуже багато спільного. У програмі Націонал-Соціалістичної робітничої партії Німеччини, як і в програмі ВКП(б) було зазначено, що влада в Німеччині належить робітничому класу, який під проводом фюрера німецької нації Адольфа Гітлера будує соціалістичне суспільство, і навіть партійний прапор у гітлерівців, як і у більшовиків, був червоного кольору. Недаремно саме в СРСР кувалися командні кадри для Вермахту, на радянських полігонах вони удосконалювали свою військову майстерність. Недаремно Сталін у своєму виступі на ХVІІІ з’їзді ВКП(б) 10 березня 1939 року критикував Велику Британію і Францію за «Мюнхенську змову», заявивши, що головним завданням радянської політики є обережність, аби не дати себе втягнути в конфлікти провокаторам війни, які звикли загрібати жар чужими руками. Це був прозорий натяк на США і Англію, які нібито прагнуть зіштовхнути між собою СРСР та Німеччину. У перекладі з дипломатичної мови це означало, що СРСР не вважає противником Німеччину і не збирається з нею воювати. Саме так Гітлер і зрозумів слова Сталіна. Ще одним сигналом для Гітлера стала відставка міністра закордонних справ СРСР Литвинова, який вважався прихильником орієнтації СРСР на Лондон та Вашингтон і скептично ставився до зближення з Німеччиною. Замість Литвинова міністром став Молотов, який був вірним слугою Сталіна і не мав самостійної позиції.
27 серпня Ріббентроп вдруге прибув до Москви. Його приймали як дорогого гостя - з почесною вартою. Уже за кілька годин його прийняв Сталін. Розмова між ними затягнулася до вечора, була продовжена наступного дня, а вранці 29 серпня, підписали договір про кордони і дружбу, датований попереднім днем. Згідно з цим документом після нападу на Польщу Гітлер мав зупинитися на так званій лінії Керзона, а решта Польської держави (Західна Україна, Західна Білорусь, частина нинішньої Литви) діставалася Сталіну.
Вагомими були і економічні домовленості. СРСР мав поставити Німеччині мільйон метричних тонн фуражного зерна, 900 тисяч тонн нафти, 100 тисяч тонн хромової руди, півмільйона тонн залізної руди, 300 тисяч тонн брухту і чавуну, 2,4 тонни платини і ще багато інших вкрай важливих для економіки Німеччини товарів і сировини. Німеччина також зобов’язалася поставляти СРСР промислову продукцію, апаратуру та озброєння (в тому числі три крейсери). Сталін заявив, що у радянсько-німецьких економічних відносинах сторони повинні допомагати одна одній навіть ціною певних втрат, адже це стосунки пролетарських партій і дружніх держав. Тому розпорядився знизити попередню ціну на радянську продукцію і не наполягати на оплаті в твердій валюті. До того ж, Радянський Союз дозволяв Німеччині користуватися Північним морським шляхом як для вантажних, так і для військових кораблів, що змусило Британію захищати морські шляхи в Атлантичному і Тихому океанах.
Через тиждень після підписання пакту Гітлер напав на Польщу, згодом з іншого напрямку у Польщу без оголошення війни ввійшла і Червона Армія. Після капітуляції Польщі в Бресті відбувся спільний парад підрозділів Вермахту і Червоної Армії – так званий парад переможців. Так розпочиналася друга світова війна.
Підготував Анатолій РЯБОКОНЬ.
На знімках: підписання договору між Німеччиною і СРСР, який став прологом другої світової війни; німецькі і радянські офіцери узгоджують план спільних дій проти Польщі; об”єднаний парад переможців – німецьких і радянських військ у Бресті.
