Зважаючи на надзвичайно важку соціально-політичну ситуацію в країні: неоголошену війну Росії на Сході держави та анексію Криму - дедалі більше з’являється людей, що потребують предметної допомоги. Військові - амуніції, поранені - ліків, сім’ї загиблих - матеріальної допомоги, біженці - прихистку, а звільнені території, через цинічне планомірне знищення інфраструктури, - гуманітарної допомоги та великих коштів на відбудову.
На щастя, в нас залишились ті, хто має можливість допомогти. Але є один цікавий момент: деякі, а, чесно кажучи, - переважна більшість «меценатів» перетворюють благодійність на фарс чи бізнес-проект. Для досягнення «благородної» мети – отримання певних бонусів (поблажки місцевої влади, розкрутки власного імені для досягнення більш важливої мети (зручного крісла депутата, отримання в оренду земельних ділянок, просування «своїх» людей на державні посади, наприклад) чітко визначаються об’єкти надання допомоги, ЗМІ, що висвітлюватимуть прояви «небаченої щедрості», розмір допомоги, аби не дати зайвого.
Як приклад, активно зриваючи прийняття нового Закону про вибори у Верховній Раді – переродженці із ПР (Партії Регіонів, більшість керівного складу й доклали зусиль та коштів для анексії Криму, створення ДНР та ЛНР та багатьох інших справ, спрямованих на розвал цілісності України), в ПРУ (Партію розвитку України) активно розпочали перти на провідні канали свою рекламу з черговими обіцянками райського життя. Тоді як коштів, проплачених на цю рекламу, вистачило б на оснащення десятків, або й сотень одиниць сучасного військового обладнання.
На щастя, є на Україні-неньці й кардинально протилежний тип людей – людей, для яких на першому місці біль скривджених, обділених чимось людей, а не якийсь матеріальний зиск. До таких, гадаю, належить, депутат Петрівської районної ради, мешканець села Петрівське, голова фермерського господарства «Сім вітрів», голова Петрівської районної організації Політичної партії «УДАР Віталія Кличка» Іван Дмитрович Великий, який не байдужий до проблем військовослужбовців, котрі проходять службу в зоні АТО.
Саме завдяки ініціативі, наполегливості й надзвичайному організаторському таланту, Іванові Дмитровичу вдається, разом зі своїми однодумцями, надавати дуже вагому допомогу силам АТО. Вражає надзвичайна скромність Івана Дмитровича, під час спілкування з ним він наголосив на вживанні слова «МИ» замість «Я», собі особисто ніяких особливих заслуг не приписуючи. Він один із тих, хто згуртовує однодумців і підприємців з Дніпропетровщини, зокрема жовтоводських, таких же орендарів, як і сам, з П’ятихатського та Софіївського районів сусідньої області для надання допомоги нашим солдатам.
Іван Дмитрович бере активну участь у зборі коштів для придбання військового обладнання (у Софіївському районі на Дніпропетровщині сільгоспвиробники віддають на потреби армії по 10 грн. з кожного гектара, у П’ятихатському – по п’ять тощо). Переважна більшість підприємців міста Жовті Води докладають значних зусиль для того, щоб віднайти можливість підтримати військових та відправити допомогу на Схід. Хотілося б відзначити таких, як Р.Журило, М. Журило, В. Задорожній, С.Іщенко, П. Чередніченко, М. Хіманіч та багато інших людей, яким ми вдячні за активну участь у допомозі. Наслідком такої взаємодії є отримання значних сум для придбання необхідного обладнання й, відповідно, боєздатності нашої, протягом багатьох років грабованої злодіями та перевертнями, але так і не знищеної армії, найголовніше ж – бойового духу воїнів. Хто не бачив війни - не зрозуміє, наскільки є важливим відчувати, перебуваючи на межі життя і смерті, чуючи прокльони від тих, кого прийшов захистити, ворожі погляди в спину, але разом з тим, і щиру вдячність та, підтримку співгромадян (зі слів Івана Дмитровича, якщо порівняти наших солдатів на початку війни і зараз - можна помітити значний ріст вмінь, мужності та готовності воювати за рідний край).
Слід відзначити, що робота з підтримки бойової операції на Сході Іваном Дмитровичем та його соратниками ведеться не спонтанно, а із врахуванням особистих побажань військовиків. Якщо спочатку ця допомога складалась, переважно, з продуктів, бронежилетів тощо, то зараз солдати просять допомогти в матеріальній частині – придбати тепловізори, біноклі, оптичні приціли тощо.
Ми звернули увагу на сусідню з нашою область, на небайдужість простих людей та підприємців, в той же час наш рідний Петрівський район поки що, здається, відстає у цьому. Звичайно ж, люди теж збирають кошти. Направляють допомогу до зони АТО, але, на жаль, ці випадки не достатньо системні, часом поодинокі, тоді як реальні потреби армії вимагають значних сум: наприклад, вартість добротного тепловізора становить близько 70 тис. грн.
Тож, можливо, було б доцільно керівникам нашого району взяти народну ініціативу в свої руки і допомогти тим людям, які намагаються пробудити людей, спроможних надати реальну допомогу, до дії?
Неприємним є також момент, коли представники бізнесової еліти Петрівщини відмовляються від надання допомоги захисникам Вітчизни, мотивуючи це справною сплатою ними податків і, водночас, культивуючи таку ж байдужість і серед інших.
Щиро дякуємо тим, хто не залишився байдужим, і тим, хто вже почув нас і лише збирається допомогти.
Тому в районі ще в 2010 році для допомоги жителям було засновано Благодійний Фонд «Петрівщина» (почесним президентом якого зараз якраз і є Іван Дмитрович Великий). За час існування Фондом надано кошти на лікування, багатодітним сім’ям, відзначення Дня сіл району, придбання автомобіля для Петрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області, сміттєвозів для КП «Петрівський ККП». І на даний час Фонд готовий надавати, при наявності коштів, матеріальну допомогу жителям району та нашим землякам, які мобілізовані і проходять військову службу в зоні АТО. Тож якщо Ви маєте бажання надати благодійну допомогу для цих цілей, можете перераховувати кошти на банківський рахунок Фонду:
Петрівське ТВБВ №10010/0107,
смт Петрове, вул. Жовтнева 15-А, МФО 323475,
Код 36652756,
Рах. 260013015760.
Доля нашої держави залежить тільки від нас. Не можна спокійно споглядати, як гинуть наші люди, в той час, коли ми маємо можливість жити в своє задоволення.
А отже завдячувати таким людям, як Іван Дмитрович, маємо не лише за їх вклад у звільнення нашої землі від усілякої погані, а й (і це, мабуть, найголовніше) за створення зразка для нинішнього і наступних поколінь справжнього українця-патріота, громадянина Європи.
Олександр Дуда
