Кілька тижнів тому відбулися чергові збори ветеранів Петрівського кар’єру, на яких ми обговорили ряд злободенних і актуальних питань. Звичайно, торкнулися і політичної ситуації в країні, адже без політики сьогодні, певне, не обходиться жодний громадський захід. Зокрема, обговорили і звернення депутатів районної ради, направлені Верховній Раді України та Виконуючому обов’язки Президента України О.Турчинову із закликом докласти зусиль для стабілізації обстановки в країні, що були не задовго перед цим опубліковані в районній газеті. За підсумками обговорення збори прийняли постанову. Ось лише деякі тези з неї. Передусім, ветерани дуже задоволені і підтримують наміри влади вилучити з власності колишнього Президента України Януковича маєток в Межигір’ї . Цей об’єкт має бути повернуто державі, аби надалі він міг служити народові України. Водночас, ми вважаємо, що на цьому зупинятися неприпустимо. Так само мають бути націоналізовані і повернуті у власність держави маєтки, підприємства, інші об’єкти нерухомості, які були здобуті шляхом корупційних дій, рейдерських захоплень, незаконних маніпуляцій з бюджетними та іншими коштами. Звичайно, якби така процедура очищення розпочалася з високопосадовців, депутатів Верховної Ради та членів уряду як колишніх, так і нинішніх – влада отримала б ще більшу підтримку і довіру трудового люду.
Ще однією вимогою ветеранів стала пропозиція законодавчо заборонити високопосадовцям вкладати кошти в нерухомість та інші активи поза межами держави. Сьогодні вони повинні дбати передусім, аби свою власну – українську економіку розвивати, а не зарубіжну.
Ветерани також вважають неприпустимим вести подальшу війну з пам’ятниками, які є частиною нашої історії, і, хто б що не говорив, а позначена була ця історія далеко не завжди лише темними тонами, як це нерідко сьогодні намагаються показати. Та й перейменування міст, сіл, вулиць, підприємств теж не на часі: знекровлена економіка потребує сьогодні більш раціонального використання коштів, аніж виготовлення нових топонімічних показчиків, печаток, табличок і тому подібного.
Розділилися наші думки щодо оцінки зовнішньополітичної ситуації, в якій зараз перебуває наша держава. Однак зійшлися в одному: напруженість стосунків з Росією не на користь ні нам, ні російському народові. А відтак потрібно зробити усе можливе, аби послабити цю напругу. Зокрема, вважаємо, сьогодні не варто гарячково шукати нагоди приєднання до якихось військових чи політичних блоків і тим більше заявляти, що розрив стосунків з Росією є вже остаточним. Ми не повинні забувати, що саме пліч-о-пліч з росіянами, як власне і з представниками інших народів колишнього Радянського Союзу, ми здолали фашизм, порятувавши Європу та світ від загрози коричневої чуми, чого навряд чи змогли б домогтися поодинці, як би там хтось про це не заявляв. Тож і сьогодні нам варто виявити мудрість, терпіння, дипломатичну хитрість, якщо хочете, аби протистояння не перейшло в так звану «гарячу» фазу. Повірте, ні історія, ні нащадки нам не простять, якщо ми допустимо, щоб два донедавна братніх народи навіки стали ворогами. Тож якщо заради примирення треба, щоб хоча б одна сторона зробила крок назустріч, давайте ми будемо мудрішими. Адже колись уся оця гарячка таки стихне, і тоді обом сторонам буде надзвичайно боляче і соромно за сьогоднішні нерозсудливі, недружні дії, хто б не виявився їх головним призвідником. Час обов’язково розставить усе на свої місця.
Іларіон Глущенко, голова ветеранської організації Петрівського залізорудного кар’єру.
