З прадавніх часів українці виховували своїх дітей розумними, завзятими, освіченими, життєстійкими, оптимістичними, наполегливими в досягненні поставленої мети простими народними методами – працею, грою, особистим прикладом.
Гра – важливий засіб виховання молодших школярів, що доступний кожному, має тісний зв’язок з життям. Граючись, дитина пізнає світ, навчається спілкуванню з іншими, виконує побутові дії, фантазує. Для молодшого школяра гра – значна частина його життя. В.О.Сухомлинський порівнював гру з «величезним світлим вікном, крізь яке в духовний світ дитини вливається життєдайний струмок уявлень, понять про навколишній світ». Лікарі-педіатри називають дитячі ігри не інакше, як вільне вираження душевних та фізичних сил дитини, що викликають позитивні емоції, почуття комфорту, стимулюють загальний розвиток.
А.С.Макаренко наголошував: «Гра має велике значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається, перш за все, в грі» Отже гра, її організація – ключ до гармонійного виховання особистості. Гра – це школа визначення місця дитини в суспільстві, своєрідна репетиція дорослого життя, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панують здоров’я, радість життя. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись вдало організованою та педагогічно доречною грою, діти не помічають, що залучаються до активної навчально-виховної діяльності, стають розумнішими, стриманішими, дружнішими. Гра дарує повсякчасний оптимізм, позитивну енергетику. За вмілого виокремлення гра може стати незамінним помічником вчителя початкових класів.
В кінці лютого поточного року в нашій школі було проведено святкову ігрову програму «Козацькі розваги» з метою підвищення якості патріотичного виховання, формування високих моральних якостей школярів, таких як взаємодопомога, уміння поступатися своїми інтересами в ім’я колективу, переборювати труднощі, долати перешкоди. Це свято організувала та провела Ірина Василівна Семенко. До заходу було залучено хлопчиків других та четвертих класів. Вельмишановні козаки (четвертокласники) приймали у козацьку республіку молоде поповнення (другокласників).
Яскравим, позитивно емоційно насиченим, оптимально рухливим та теоретично навантаженим виявилось свято. Ірині Василівні вдалося ефективно скомпонувати всі частини виховного заходу: вибори отамана, розповідь про засади Запорізької Січі, змагання козачат; не тільки діти, а й ми, дорослі отримали від розваг неабияку насолоду, не помітили, коли промайнула година. Всі хлопчики, другокласники: Данило Драгунов, Андрій Проценко, Станіслав Спіцин, Богдан Бочаров, Максим Тверетінов; четвертокласники: Олександр Жилко, Данило Суліма, Олександр Рудський, Віталій Залізняк, Богдан Щербаков, Максим Копійка, Михайло Шевченко, Володимир Яновський були вбрані в сині шаровари та білі вишиванки, тож виглядали бездоганними козаками та козачатами. На святі було багато цікавих спортивних, жартівливих ігор, конкурсів та розваг, таких, як «Метання ядра» (влучання картоплею в казан), «Біг у валянках», «Козацькі побрехеньки», «Музей живої картини», «Переправа», «До водопою»… Всі завдання були чітко продуманими, діти залюбки, без образ змагалися, підтримували тих, хто поки що не виграв, раділи за переможців, здобували нові знання з історії та культури українського козацтва; завзято співали запорозьких пісень «Сяяли на сонці», «Ми - маленькі козачата», «Щоб наша доля нас не цуралась», а ще виконували запальні танки (гопачок, козацький марш).
І.В.Семенко вдалося не просто гарне свято, а неабияке духовно збагачене спілкування дітей; в результаті якого молодші школярі ще раз переконалися у необхідності дисципліни, дотримання інтересів своєї команди, спільних дій, взаємної виручки, підтримки, організованості, винахідництва; й до того ж загартувалися фізично, збагатилися патріотичними переконаннями, підвищили свою життєдіяльність, здобули нові знання з історії та культури України.
Такі свята ще раз підкреслюють вірність думки, що гра – це восьме чудо світу!
Ми – козацького роду!!! Козацтво – сила України, а ми ( молодші школярі) його надія і опора. - Це самостійний висновок дітей-учасників ігрової програми «Козацькі розваги». Саме такі виховні заходи спонукають дітей до патріотичних вчинків та почуттів, зумовлюють прагнення до творчості на благо Вітчизни в майбутньому; радості спілкування, наполегливого старанного навчання, інтелектуального самоудосконалення, здорового способу життя сьогодні і завжди.
Тетяна Люта, вчитель Петрівської ЗШ І ступеня; колега.
