У 1840 році в коло української еліти увірвався кріпацький син Тарас Шевченко. Особливе місце в його житті відіграли Полтавський край та полтавці. Важливу роль у визволенні талановитого юнака з кріпацької неволі в 1838 році відіграли українці І. Сошенко, А. Мокрицький, В. Григорович, росіяниК. Брюлов, В. Жуковський, О. Венеціанов та інші. Перший “Кобзар” Т.Шевченка вийшов у Санкт-Петербурзі в 1840 році коштом полтавського поміщика П.І.Мартоса, редактором збірки був пирятинець Є.П. Гребінка. Тираж склав 1000 примірників і включав 8 творів, майже всі вони мали присвяти, а після арешту поета в 1847р. книгу заборонили.
Одним з перших ілюстраторів творів Т.Шевченка став уродженець полтавської губернії Яків Петрович де Бальмен, який разом з художником М. Башиловим проілюстрував рукописний “Кобзар”, поеми “Гайдамаки” та “Гамалія”.
На території Полтавської губернії Шевченко перебував тричі: у 1843-1844рр., 1845-1946рр., 1859р., відвідавши загалом понад 50 населених пунктів і зав’язавши десятки знайомств. На Полтавщині Кобзар знайшов щирих друзів, котрі поділяли його погляди й настрої. Тут він написав ключові твори збірки “Три літа”. На ПолтавщиніТ.Шевченко відкрив своє особливе призначення і був упізнаний сучасниками як пророк українського народу, тут же доля звела його з жінками, які залишили глибокий слід у серці поета – Г.І. Закревською, М.В. Максимович та княжною В.М. Рєпіною.
Серед компонентів, які створили українського національного пророка Т.Г. Шевченка, дослідники відзначають: багатогранний природний талант; бажання і вміння учитися; перебування у висококультурній столичній атмосфері. Діалектичне спілкування зі своєю читацькою аудиторією доповнило вистражданий раніше досвід і обумовило відкриття поетом свого особливого призначення: вступити в боротьбу з людською неправдою на ґрунті пісні, своєї справжньої стихії. Освідомлення цього сталося на Полтавщині, де спалахнула творча енергія Т. Шевченка і у всій величі розкрився його геній. Доказом цього є написання протягом неповних трьох місяців 1845року вершинних творів, що склали ядро циклу “Трьох літ”.Український пророк Шевченко звернувся до свого занімілого народу, щоб розбудити його з невольничого сну і надихнути до визвольної дії. Подібно біблійному Єремії, Тарас заговорив як той, хто має владу і силу, хто стоїть над усім. Прозорливі сучасники, які розуміли біблійну символіку, одразу впізнали в Шевченкові пророка українського народу. Тож цілком закономірно, що в 33 роки поетові судилося пережити власне розп’яття, а потім 10-річну солдатську каторгу. Після цього його особа і його натхненні поезії виросли до вселенських масштабів у масовій свідомості.
Своєю поетичною творчістю і політичною діяльністю Шевченко оформив новітнє українство. Особа поета, його поезії справляли величезне враження, викликали національне піднесення, збуджували думки про вільну Україну. Серед тих, хто зазнав сильного впливу поезії й особистостіТ. Шевченка, були учасники Кирило-Мефодіївського братства.
Народився майбутній великий поет України 9 березня (25 лютого за ст. ст.) 1814 року в селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині в родині селян-кріпаків Григорія Івановича та Катерини Якимівни Шевченків. З цього села походила мати поета, кріпачка пана Енгельгардта. Сюди після одруження, за розпорядженням поміщика, переселилися вони з Кирилівки на короткий час. Під час цього переселення у них народився син Тарас. У 1816 році родина Шевченків повертається до рідної Кирилівки. У цьому селі проминуло все дитинство нашого поета, з ним пов’язані всі перші його дитячі спогади і життєві враження. «І ось стоїть переді мною наша убога, стара біла хата з потемнілою солом’яною покрівлею та чорним димарем, а коло хати на причіпку яблуня з червонобокими яблуками, а круг яблуні квітник — улюбленець моєї незаміжньої сестри, моєї терплячої, моєї ніжної няньки! А коло воріт стоїть стара розлога верба з засохлим верхів’ям, а за вербою — клуня, омочена стіжками жита, пшениці й різного, всякого збіжжя; а за клунею косогором піде вже сад! Та який сад!.. густий, темний, тихий, одне слово, іншого такого саду немає на цілому світі. А за садом левада, а за левадою долина, а в долині тихий, ледве журкотить, струмок, оброслий вербами й калиною та окутаний широколистими темно-зеленими лопухами; а в цьому струмку під навислими лопухами купається опецькуватий білявий хлопчик...»
