В останні десятиліття відбулися глибокі зміни соціально-економічних умов життя суспільства, які знову зробили актуальною проблему виконання батьками обов’язків щодо виховання своїх дітей. Перед юридичною наукою і практикою встали питання регулювання батьківських обов’язків в нових умовах, коли половина сімей розпадається, батьки, зайняті зароблянням грошей, не мають можливості приділяти своїм дітям достатньо часу, починають з’являтися нетрадиційні форми сім’ї. У зв’язку з цим важливо донести до громадськості інформацію про правові норми обов’язків батьків та гарантії їх реалізації. Розмовляємо про це з начальником служби у справах дітей райдержадміністрації Іриною ЛУГОВОЮ.

– Ірино Іванівно, давайте перш за все зупинимось на юридичній базі, яка є основою законодавства, що визначає права і обов’язки дітей та батьків.

- Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини (1989р.), міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері. 

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері. 

Батьків не обирають, та, на жаль, деякі з них частково або зовсім не приділяють уваги своїм неповнолітнім дітям, тим самим порушуючиподальше становлення та розвиток їх дитини у нашому суспільстві. Крім того, вони порушують норми чинного законодавства.

- Давайте на цьому зупинимось детальніше.

- Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини добре висвітлені у ст. 150 Сімейного кодексу України.  Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов’язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

- Якщо є обов’язки, то є і відповідальність?

- Звичайно. За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності: адміністративної (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП): «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей»); цивільно – правової (статті 1178 – 1183 Цивільного кодексу України); сімейно – правової (стаття 164 «Підстави для позбавлення батьківських прав»).

- Пані Ірино, що конкретно слід розуміти під терміном «неналежне виконання батьківських обов’язків»?

- Неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов’язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Наприклад, схвалюється здійснення підлітком антигромадських вчинків, прищеплюються погляди, установки, що заохочують жорстокість, агресивність, ненависть, неповагу до закону; складаються умови, які загрожують життю та здоров’ю неповнолітнього; мають місце постійний моральний тиск на дитину з будь-якого приводу і без нього.

Жорстоке поводження із неповнолітніми може виражатись у здійсненні батьками фізичного або психічного насилля щодо них або в замаху на їх статеву недоторканість, а також у застосуванні недопустимих способів виховання (у грубому, зневажливому, що принижує людську гідність, поводженні з дітьми, образі або експлуатації дітей).

Відповідно до статті 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк (стаття 166 КК України).

Як вбачається із матеріалів кримінальних справ, як правило засуджені батьки зловживають спиртними напоями, і, як наслідок, злісно не виконують встановлені законом обов’язки  по догляду за малолітніми дітьми, що виражалось у обмеженні харчування, одягу, інших предметів першої необхідності.

- В нашому районі є приклади притягнення до відповідальності батьків, які нехтують своїми обов’язками щодо виховання дітей? 

- Упродовж 2013 року до районного суду органами опіки та піклування було подано 10 позовів про позбавлення батьківських прав, батьків, які не виконували свої обов’язки, 8 з них задоволено. В результаті 14 дітей залишилися без батьківського піклування.

Усі ми повинні створити світ, сприятливий для дітей, світ, у якому кожна дитина почуватиметься захищеною, де її думка буде поважатися, де немає місця насильству, світ, який би дав змогу виховати здорове, щасливе, досконале покоління. Оскільки сьогоднішні діти – завтрашні громадяни, то їх захист і розвиток є передумовою майбутнього розвитку людства.

- Дякуємо за вичерпні відповіді, Ірино Іванівно, і бажаємо Вам успіхів у справі захисту прав дітей.

Інтерв’ю Анатолія РЯБОКОНЯ.