Із сесії районної ради
Ну ось бурхливі революційні хвилі докотилися й до нашої ще зовсім донедавна спокійної і стриманої в емоціях Петрівщини: відбулася позачергова сесія районної ради, на якій головним в порядку денному значилося питання «Про політичну ситуацію в країні». Спочатку, враховуючи делікатність моменту, хотілося обмежитися лише стислою стенограмою сесійного засідання, з тим, щоб читачі вже самі мали змогу зробити висновки щодо характеру його перебігу. Однак невдовзі стало зрозумілим, що в прямому викладі давати все побачене неможливо, аби остаточно не зруйнувати віру громади в благородство, порядність, інтелігентність деяких наших обранців. Зазначу лише, що якщо, готуючи свій попередній матеріал, де згадував героїв Небесної Сотні, охоплювало відчуття гордості за наш народ, то тут навпаки – не полишало відчуття пекучого сорому і усвідомлення, що, на жаль, невипадково таке явище, як Янукович, виникло саме на нашій землі, і, боюся, що подібних януковичів, допоки ми не доростемо до рівня справжнього громадянського суспільства, ще може з’явитися не один і не два – нехай вже під іншими партійними брендами і кольорами.
Принаймні з виступів деяких промовців складалося враження, що спокійне і розмірене життя в районі мало місце лише в нашій уяві, а насправді – ледь не з першого дня приходу Віктора Федоровича на президентську посаду у нас були принципові сміливці, які рішуче виступали проти свавілля режиму. Здавалося, ще трохи – і ми почуємо й про спалені автівки петрівських автомайданівців, і про побитих та затриманих петрівських активістів, і про героїчно перехоплені петрівчанами автобуси з «тітушками», і про інші атрибути непримиренної боротьби, якими жила країна останні три місяці. І тепер ось «героїчні провідники» вирішили поставити в провину своїм опонентам, яких, звісно ж, вирахували за партійною приналежністю, відповідальність за усі скоєні верхівкою країни гріхи. Склалося враження, нібито хтось у нас досі не розумів, що, аби, скажімо, працювати в системі ЦГЗКу, звідкіля у районній раді чи не найбільше представництво, а тим більше – посісти там якусь більш-менш значиму посаду, просто неможливо було бути позапартійним, а тим більше входити до якоїсь іншої партії. Тож нинішній «героїзм» викликав щонайменше подив, адже, говоритимемо відверто: усі ми – і ті, хто розумів характер владного свавілля, і ті, хто над цим не замислювався, ще вчора сиділи тихо і покірно, як руді миші під віником, а ось тепер, певне, відчувши в собі надлишок нереалізованої в революційних подіях енергії, вирішили самоствердитися, потоптавши своїх учорашніх колег, з якими ще недавно дружно і майже завжди одностайно протягом усієї каденції приймали ті чи інші рішення.
Особливо вражаюче це виглядало, коли окремі обранці взагалі забули про високу і відповідальну місію - слугувати зразком і прикладом для громади - і на підтвердження своєї позиції вдалися з високої трибуни районного парламенту до, м’яко кажучи, далеко непарламентської лексики, з якою, як мовиться, в пристойному товаристві робити нічого. Відверто кажучи, доволі огидно було все це бачити. Принаймні не покидало відчуття, що зовсім не за таку якість політики поклали свої голови славні захисники Майдану, і тим більше не за черговий банальний дерибан посад, земель чи інших якихось матеріальних преференцій, до чого ми, здається, уже знову впритул підходимо.
Розпочалося ж сесійне засідання із заклику голови районної ради Світлани Тилик пошанувати хвилиною мовчання пам’ять співвітчизників, полеглих у ці героїчні і трагічні дні. Першим же до слова запросили керівника фракції ВО «Батьківщина» в районній раді Олександра Лазоренка. Його виступ до вашої уваги:
- Доброго здоров’я усім! Як відомо, здоров’я, а особливо життя – це найдорожче, що має людина. Причиною трагічних подій на Майдані Незалежності стало, в першу чергу, нелюдське ставлення до простих громадян України президента України Януковича, ключових посадовців держави, суддів, прокуратури, МВС та всіх інших посадовців включно до районного рівня. Гегемонія по всій Україні «донецьких», несправедливість судової системи, прокуратури, МВС, виправних закладів… Всеохоплююча корупція. А ця бандитська влада робила це до останніх днів на протязі більше трьох років. Все це (тільки в менших масштабах) відбувалося і досі відбувається і на місцях. Призначений у 2010 році на посаду голови Петрівської РДА Юрій Самохвал з першого дня почав «ламати людей через коліно», заганяти людей в Партію регіонів, незаконно вимагати від підприємців у так званий фонд гроші, за які я жодного разу не чув звітів. І таких осіб було багато призначено на всі посади в нашій Україні. Коротше кажучи, останні майже чотири роки влада у нас була бандитська, а слова «Партія регіонів» – лайливі. За дорученням членів партії«Батьківщина» та депутатів нашої фракції хочу зачитати звернення:
«Життя в нашій країні зупинилося з кривавого ранку 30 листопада, відколи пролилася перша безвинна кров молодих людей. З того дня кров простих українців лилася безупинно, і ніхто за неї не відповів і досі. Більше того – навіть не названі ті, хто постійно віддавав злочинні накази вбивати. Влада в особі президента Януковича щохвилини доводила свій бандитський статус злочинними вчинками. 20 лютого – в День жалоби – сталося найбільше вбивство на Майдані. Кіровоградщина також втратила своїх людей – 53-річного Віктора Чміленка з Бобринця, фермера, батька трьох дітей, та 22-річного Григорія Заболотного з Голованівського району – ще неодруженого, тож його осиротілі батьки вже ніколи не діждуться онуків. Тисячі людей в Україні враз осиротіли. Всі ми бачимо, що громадянський конфлікт переріс у війну влади проти українського народу, і сьогодні настав момент, коли кожен депутат від Партії регіонів, незалежно від рівня ради, несе персональну відповідальність за бандитські вчинки влади. Фракція «Батьківщини» вимагає від депутатів засудження дій Януковича та його оточення. Вимагаємо також негайного виходу з фракції Партії регіонів, адже ваше перебування в рядах злочинців є беззаперечним доказом того, що ви погоджуєтеся з їхньою бандитською політикою. Якщо ви на боці народу, то доведіть це гідним людським вчинком – станьте позафракційними, розпустіть свою фракцію в районній раді і вийдіть з партії. Такі ж вимоги у нас і до депутатів – комуністів. Своєю неявкою в парламент задля голосування щодо припинення вогню та повернення усіх «силовиків» в казарми, нардепи із КПУ вкотре довели, що є вірними сателітами Партії регіонів і бандитського режиму, а значить людська кров залишиться й на їхніх руках. Пам’ятаймо, що все, що відбувається в Україні, має чітку юридичну ознаку злочину проти людяності та не має терміну давності. А в міжнародному праві та конвенціях, які ратифікувала держава Україна, є такі поняття, як «посібники та поплічники диктаторського режиму». Зрозуміло, що вищі партійні функціонери Партії регіонів одночасно понесуть як кримінальну так і моральну відповідальність. Серед депутатів райради, і не тільки, також є палкі послідовники і прихильники того морального виродка, який був президентом. Тому вони також повинні понести відповідальність: якщо не кримінальну, то моральну. А також моральну відповідальність повинні понести ті, хто заради свого благополуччя і збереження посад продалися і побігли в Партію регіонів вступати після виборів Президента в 2010 році, або почали явно чи опосередковано підтримувати бандитську владу і тим самим постачали їй енергію. Прошу зробити висновки усіх, кого це стосується. І ще одне: хто причетний до реклами Програми «Центральний регіон-2015» (а це не програма – це повна профанація, фікція і на жаргоні - «фонарь») - тер-міново зніміть цю рекламу зі шкільних автобусів. Слава Україні!
Ну що додати до висловленого. Мабуть, сьогодні навряд чи хто відстоюватиме кардинально відмінну позицію. Більше того: аби така заява прозвучала ще місяць назад, одразу по тому, як з’явилися перші загиблі майданівці – Сергій Нігоян, Михайло Жизневський, Юрій Вербицький, Роман Сеник - її можна було б вважати доволі мужньою і своєчасною. Але сьогодні, коли про злочини Януковича та його оточення заявляє вже й сам голова фракції Партії регіонів у Верховній Раді Олександр Єфремов (який, певне, себе до «оточення» не відносить) подібні заяви носять більше ритуальний характер. А чи потребують загиблі чийогось піару на їх крові? Сумнівно, чесно кажучи. Як не зовсім зрозумілий і підтекст фрази щодо неопосередкованої підтримки висуванців від Партії регіонів. Зокрема, дехто з донедавна опозиційних депутатів стали заявляти, що вони ніколи не голосували за представників цієї політичної сили. Що ж, заради відновлення істини, довелося знайти копію протоколу лічильної комісії по встановленню результатів виборів голови Петрівської районної ради в листопаді 2010 року. Нагадаємо, що тоді у вирішальному турі кандидували на посаду голови районної ради двоє депутатів, обидві висуванки саме від Партії регіонів – чинний голова районної ради Світлана Тилик та багаторічний голова районної ради, так само багаторічний голова районної організації Партії регіонів Лідія Затинацька. Тоді з перевагою у кілька голосів перемогу здобула Світлана Олександрівна, а крім того протокол зафіксував, що «недійсних, зіпсованих бюлетенів, або таких, де не було б підтримано жодної з кандидатур, - лічильна комісія не встановила».
Таким чином усіма депутатами, від різних партій і фракцій, було підтримано ту чи іншу кандидатуру, але якраз висуванок саме від Партії регіонів. Отож робіть висновки, чи переконливо тепер виглядає намагання влаштовувати «полювання на відьом».
Заклик до Партії регіонів щодо розпуску своєї фракції також виглядає уже дещо запізнілим, адже напередодні самі регіонали прийняли таке рішення на останній своїй конференції, причому про саморозпуск заявила не лише фракція, але й усі місцеві організації та осередки. На сесії лише було оприлюднено це рішення недавнім головою районної організації Лідією Затинацькою.
Натомість, зважаючи на вимогу опонентів, про намір скласти свої повноваження заявила голова райдержадміністрації Тамара Сакара, хоча ще за два дні до того відставка не входила в її плани. Зрештою, як заявила Тамара Вікторівна, аби не бути чинником додаткової напруги, вона подасть заяву на звільнення до обласної державної адміністрації, разом з тим довела до відома депутатського корпусу, що право першого підпису передано її першому заступникові Ігорю Дементьєву.
І, звичайно ж, доволі чутливим питанням стало останнє із внесених в порядок денний сесії: про демонтаж пам’ятника Леніну на головній площі селища. З пропозицією позбутися його, як одного із символів тоталітарного минулого нашої країни, виступив депутат В.Субботній. В обговоренні звучали різні думки, як і слід було очікувати, вони радикально розділилися. Зокрема, Світлана Тилик намагалася втримати колег від поспішного кроку:
- Хочу висловити свою думку, як людина, що виросла в Петровому, яка ходила тут до школи, виховувалася на якихось принципах. Під ленінськими ідеями і ідеалами жили наші діди, наші батьки. З приводу постаті і особи Леніна сьогодні, зрозуміло, точаться різні думки. Але я не стала б приймати такого рішення через те, що дуже поважаю ветеранів війни, усіх наших пенсіонерів, людей, у яких ми з вами викличемо обурення щодо усього нашого депутатського корпусу. Давайте зупинимося, добре подумаємо перед тим, як робити цей крок хоча б з поваги до представників старшого покоління.
Втім далі розгляд питання перетворився в суперечку, в ході якої акцент робився вже не скільки на вагомі аргументи, стільки на емоції та силу голосу.
Визначальною ж в дискусії, здається, виявилася позиція першого секретаря РК КПУ, депутата О.Мишоловки, котрий погодився з аргументами на користь демонтажу монумента і перенесення його в інше місце, аби вберегти скульптуру вождя світового пролетаріату від стихійного вандалізму, адже справді подібні випадки, сьогодні вже стали непоодинокими, отримавши в’їдливу назву «ленінопад».
Отож більшістю голосів депутати підтримали пропозицію про демонтаж пам’ятника і вже невдовзі після закінчення сесії це рішення було виконано, про що, власне, на момент виходу номера з друку й так, напевне, уже знатимуть усі мешканці району.
Володимир КІФЕНКО.
На знімках: в президії сесії Т.Сакара, В.Руденко та С.Тилик; виступає О.Лазоренко; Л.Затинацька: районна організація Партії регіонів самоліквідувалася; він вважався «живішим за всіх живих».
Фото Анатолія РЯБОКОНЯ.
