На долю старшого покоління випало багато різних випробувань. Дісталися вони і Галині Іванівні Марченко, котра народилася 1921 року в Чечеліївці. Після громадянської війни голод та розруха дошкуляли майже кожній сім’ї. Пізніше, дякуючи Богу, їх родина пережила і страшний голод 1932-33 років. З раннього віку Галинці довелося тяжко працювати в колгоспі. Працювала на волах, а потім кінними безтарками у жнива вивозила збіжжя на приймальний пункт. Робочий день починався рано і тривав до самого вечора. Праця тоді обліковувалася трудоднями, від кількості яких залежала натуральна оплата. А невдовзі розпочалася Велика Вітчизняна війна. Батька відразу мобілізували на фронт, а згодом пішли допомагати Радянській Армії громити ворога і дві його доньки, найменша ж залишилася біля мами. Валентина виносила з поля бою поранених бійців, доставляла їх до медсанчастини. Галина варила страви бійцям та виконувала різні господарські роботи. Згодом, після перенесеного тифу, дівчину було комісовано. Вже дома, переборовши наслідки хвороби, Галина виходить заміж і переїздить до Петрового, де влаштовується працювати в районному вузлі зв’язку, а згодом влаштувалася у бухгалтерії шляхової дільниці, де трудилася аж до виходу на пенсію. Довго не засиділася на заслуженому відпочинку - пішла охороняти господарські об’єкти газової дільниці.
Напередодні свята захисників Вітчизни привітати Галину Іванівну завітала голова РДА Тамара Сакара у супроводі свого заступника Тетяни Панети і начальника управління праці та соціального захисту населення Валентини Сибіри. Вони побажали учасниці бойових дій здоров’я та довголіття. Під час спілкування, між іншим, довгожителька сказала: «Оце тут недалечко відкрився магазин, то я ходила подивитися та заразом і хліба купила». Потім продовжила: «У нашому дворі треба криницю облаштувати до ладу, адже у ній дуже смачна вода, я її все життя споживаю. Цю криницю, що сягає аж 21 метр в глибину, викопав ще свекор, а нову хату на цій садибі збудували вже ми разом з чоловіком». Вислухавши турботливу бабусю, Тамара Вікторівна пообіцяла посприяти у вирішені цієї проблеми, щоб вона мала змогу ще багато років пити цю чудову воду.
Сергій АНДРУСЕНКО
На знімку: Галина Марченко з донькою тетяною спілкуються з головою адміністрації.
