Невеличке і затишне наше село Водяне, де кожен селянин розпочинає день у турботах, клопотах, з вірою у здоланні проблем та здійсненні всіх життєвих задумів. Адже в часи різних реформ прожити нелегко, особливо людям похилого віку. Та все ж кожен мріє подолати негаразди. А долати їх краще, коли поруч живуть добрі, чуйні, щедрі, порядні, по-господарськи мудрі люди.

Наша вулиця Леніна заселена здебільшого молодими сім’ями, людьми різних професій. Та поєднує усіх  одне – селянське життя-буття: городина, худобина, птиця і таке інше. 

Тож живемо, можна сказати, одним духом. Бездушність відкидається, а якщо десь і проявиться - поправлять добрі, мудрі, досвідченіші.

Більше 30-и років проживаємо поряд із сусідами Скрипниками - Олександром Григоровичем (фермером), його дружиною Любов’ю Миколаївною – нашою квітникаркою - та їх синами Романом і Олександром – знавцями техніки. Люди приємні у спілкуванні, а вже дорослими синами батькам можна пишатися, а ще - тішитися онучками, Софійкою та Вітусею. Та й невісточка Альона добра душею, уміла молода господиня – вихователь за професією.

Інші сусіди - Микола Володимирович та Любов Миколаївна Кухти з сином Колею. Батько і син закохані в техніку – водій та інженер, Люба – добра господиня, дає лад у веденні домашнього господарства. Це порядна, охайна, дбайлива сім’я, небайдужа до чужої біди.

Буркацькі: Василь Йосипович – механізатор, Тетяна Василівна – ветеринар - надає допомогу, пораду у веденні домашнього тваринництва та їх лікуванні.

Бондаренки: Олексій Миколайович – механізатор, Зінаїда Іванівна – зоотехнік. Обоє добрі господарі, приємні у спілкуванні.

Левченки: Станіслав Миколайович – водій, Людмила Володимирівна – гарна господиня, мають донечку красуню, яка, закінчивши 11 класів Петрівської гімназії, вступила і навчається в університеті, привітна, розумничка.

Гречка Клавдія Григорівна, Печена Галина Ільківна – пенсіонери, мудрі хороші сусіди, мають багаторічний життєвий досвід.

Лавніковичі: Віктор та Альона - молоді господарі, ведуть домашнє господарство і працюють: Віктор на землі, Альона – землевпорядник при сільській раді. Мають сина Володимира, який навчається в Кіровоградському педагогічному університеті на другому  курсі, цікавиться політикою, допомагає старшим по-сусідськи, приємна молода людина, нещодавно став членом КП України.

Орищенки: Олександр Петрович – водій, Лариса Борисівна – наш рятівник, медичний працівник від Бога. За її здібність, чуйність, професійність дякують усі жителі села, хто звертається за допомогою. Всі попередні діагнози, які вона встановлювала при огляді хворого, підтверджувалися діагнозами, які потім встановлювали лікарі на основі аналізів. Тож надавалася правильна перша медична допомога та лікування проводилося без помилок. Лариса Борисівна - мати трьох дітей, які достойно виховані, приємні, розуміють сучасне життя.

Більше 10 років проживають поряд сім’я Будків: Володимир Григорович та Таїсія Григорівна. Ця сім’я – взірець для кожного односельця. Володимир Григорович все життя віддав важкій техніці. Йому довелося працювати на техніці різних марок, різного призначення, з керівниками та друзями, яких у нього багато. Адже для доброї людини всі хороші та добрі, бо він сам – Людина з великої літери. Завжди без зайвих слів надає допомогу чи пораду, бачить, що треба робити, коли чи то корова захворіла, чи машина зламалася, чи комусь щось підвезти, або корову підігнати чи завернути. Він завжди до людей ставиться з душею, з добротою, з підтримкою. Таїсія Григорівна - мудра, добра, лагідна сусідка. І вона, і Григорович - гарні співбесідники, охайні, добрі господарі. 

Усі ми, сусіди, живемо дружно і у деякій мірі залежні один від одного. Наприклад, часто підтримує нас фінансово наш сусід Олександр Скрипник, виручає за необхідності, бо, як говорить народне прислів’я: «Не позичиш – не купиш». А в ці часи «не позичиш – не полікуєшся». Вся сім’я Скрипників небайдужа до чужої біди.

У серпневі дні ми щороку відзначаємо день вулиці. Всі організовано готуємося до цього свята, і готуємо не лише застілля, а й урочисту його частину. Допомагають у цьому наші культпрацівники Світлана Василівна Цупренко та Світлана Анатоліївна Молотковська. За сценарієм Світлани Василівни завжди гарно проходить це свято, на яке ми запрошуємо керівників району. Хід свята знімаємо на відеокамеру. Всі сусіди, вбрані в українські костюми, з макітрою пампушок та з варениками зустрічають гостей. На святі розігруємо сценки, співаємо, проводимо конкурси. А також усі запрошені милуються виставкою творів народних умільців, яких у Водяному багато. Ось сім’ї Буркацьких та Будків зробили козацьку хату минулих часів - їм присвоєно першість та вручено призи за підтримки сільського голови  Івана Васильовича Косюка.

Тож хочеться побажати усім добрим сусідам здоров’я, довголіття, радості, достатку та добра, успіхів, миру, тепла та не втрачати добросусідства. Щоби ні в кого не було біди, хай Бог пошле всім квітів і води.

Хай вулиця гуляє і радіє,
Хай водянцям врожаї щедро спіють,
Хай буде мир від сонця і роси,
Хай завжди дружать зі здоров’ям,
Живуть постійно в злагоді й любові,
В обіймах ніжних світлої краси,
Не знають ніяких прикрощів ніколи,
Солодкими хай будуть лиш меди.

А Володимиру Григоровичу та Таїсії Григорівні Будкам присвячуємо такі віршовані рядочки:

Це давно вже відбулось – за Гороха - за царя,
Коли П’єха заспівала про сусіда-трубаря.
Я, звичайно, не Едіта, не трубар, звичайно, їм,
Та про гарного сусіда я, як і в пісні, розповім.
Він побачив «крими-рими» і Монголію пройшов,
Наш сусіда Володимир щастя - Таю віднайшов.
Їм сміються радо зорі, манить неба далина.
Батько в кожного Григорій, а душа на двох одна.
Працьовитий, енергійний, він не звик байдикувати -
І до саду він прихильний, й бджолам раду може дати.
Отож другові сусіду зичу сім міхів добра,
По життю іти не бідно, щоб все склалось на «ура».

З повагою до наших сусідів та до усіх водянців Алла Олександрівна та Микола Олексійович Свищі.

с. Водяне.