Повертаючись до надрукованого
У номері 79 нашої районки від 16 жовтня 2013 року розповідалося про історію нагородження радянським орденом «Перемога». Зокрема, зазначалося, що вже нікого з живих кавалерів цього ордена не залишилося. Ось з цього приводу хочу висловити певні сумніви, передусім стосовно того, що пішов з життя король Румунії Міхай І-й. Принаймні я про це ніде не чув (хоч, звичайно, він уже в доволі похилому віці).
Народився Міхай І 25 жовтня 1921 року. Престол обіймав двічі: вперше – дитиною, другий раз – дуже молодою людиною, при цьому особливим впливом на політичне життя своєї країни не вирізнявся. Однак під час другого пришестя на королівський престол здійснив один, але дуже значущий для життя своєї країни вчинок: вивів Румунію зі складу гітлерівської коаліції в 1944 році, коли радянські війська внаслідок Яссько-Кишинівської операції наблизилися до кордонів Румунії, та приєднав країну до антифашистської коаліції. Король Міхай наказав заарештувати тодішнього фактичного керівника країни, маршала Йона Антонеску та його оточення – пронімецьких генералів, після чого оголосив війну Німеччині. В Бухарест тоді були уведені радянські війська, і вже союзна румунська армія, разом з радянською, воювала проти фашистської Німеччини на території Угорщини та Австрії.
У березні 1945 року в Румунії було сформовано уряд, підтриманий СРСР, і впродовж двох з лишком років Румунія залишилась чимось на кшталт «соціалістичної монархії». Молодого короля в Кремлі прозвали «король-комсомолець». 6 липня 1945 року Міхай був нагороджений вищим військовим орденом СРСР «Перемога» (№16) – як особа, що внесла відчутний перелом на відповідному етапі війни (вивід Румунії з табору союзників Німеччини), чим саме помітно прискорила розгром Гітлера. При нагородженні короля орденом було використано таке формулювання: «За мужній акт рішучого повороту плітики Румунії в напрямку розриву з гітлерівською Німеччиною і союзу з Об’єднаними Націями в момент, коли ще не визначилася остаточно поразка Німеччини».
В грудні 1947 року Міхай був позбавлений престолу й емігрував до Швейцарії. Там одружився, у нього народилося п’ять(!) доньок. Захоплювався авіацією, сам був чудовим пілотом. Двічі – у 2005 та 2010 роках з нагоди ювілеїв Перемоги король Міхай в якості почесного гостя відвідував Москву.
Особисто мені б хотілося, аби ця, безумовно, високодостойна людина жила ще якомога довше, чого, принагідно, бажаю й усім іншим нашим фронтовикам та й взагалі усім, хто був причетний до наближення світлого дня Великої Перемоги.
Ігор КОРНІЄНКО.
смт Петрове.
Від редакції:
Ми вдячні нашому дописувачу за слушне зауваження. Перепровіривши отриману від нього інформацію, визнаємо її достовірність та справедливість, а відтак лише можемо доєднатися до побажань Ігоря Вікторовича.
