Змагалися на рівних
Свого часу петрівчани дуже любили футбол. Колгоспи і провідні підприємства мали свої команди, які змагалися між собою, а також з командами з інших населених пунктів району. Особливою шаною користувалися гравці збірної Петрового. Всі змагання збирали неабиякі ватаги вболівальників і були незмінною складовою культурно-спортивного життя райцентру. Тому будівництво стадіону «Інгулець» на початку 70-х років минулого століття стало неабиякою подією, адже він став осередком спортивного життя. І не лише спортивного, бо на ньому також проходили концерти, шоу, автородео, різноманітні масові заходи.
Нині від стадіону залишилася лише назва. Будівлі і спортивні споруди розграбовані і знищені, футбольне поле перетворилося на місце випасу худоби.
Та нещодавно в райцентрі з’явилися афіші, які запрошували петрівчан на стадіон, де 8 червня мав відбутися футбольний матч в рамках чемпіонату області між ФК «Вентура» з Новомиргорода і нашими земляками – ФК «Агрофірма «П’ятихатська». Можна було очікувати, що ця подія приверне увагу жителів райцентру, адже тепер подібне в Петровому трапляється нечасто.
Генеральний директор ТОВ «Агрофірма «П’ятихатська» О.Поворознюк подбав, щоб належним чином підготувати стадіон до зустрічі. Було впорядковане футбольне поле, нанесена відповідна розмітка, заготовлено чимало лавочок для сидіння. На жаль, петрівчани залишилися досить пасивними, на стадіон їх прийшло небагато.
Вирішального впливу на хід гри це, звичайно, не мало, хоча потужна підтримка вболівальників і не завадила б. Тим часом гра виявилася непростою і напруженою, адже з’ясувалося, що рівень команд приблизно однаковий. Слід зауважити, що було чимало порушень, які призводили до травм, кілька гравців отримали попередження. Втім, це можна пояснити швидше браком техніки, а не умисною грубістю футболістів. Як і те, що обидва голи були забиті з пенальті, якими обмінялися обидві команди. Отже рахунок 1:1 виглядав цілком логічним.
Можна припустити, що гості залишилися задоволені цим результатом, чого не скажеш про О.Поворознюка. Олександр Григорович, який уважно спостерігав за ходом поєдинку, неодноразово висловлював невдоволення діями своїх футболістів, особливо лінії півзахисту. Тож, напевне, це стане предметом принципової розмови в команді.
І на завершення – про арбітрів матчу. Але спочатку – трохи історії.
У 1966 році на чемпіонаті світу з футболу у складі збірної СРСР був гравець київського «Динамо», вихованець Кіровоградської «Зірки» В.Поркуян. Він став кращим бомбардиром чемпіонату, забивши 4 м’ячі у ворота суперників. Збірна Радянського Союзу, до речі, зайнявши тоді 4 місце, стала бронзовим призером чемпіонату, що залишилося найвищим досягненням радянського футболу. У складі суддівської бригади з Кіровограда, яка обслуговувала гру між нашими земляками і гостями з Новомиргорода, був Євгеній Поркуян, суддя на лінії, – племінник славетного футболіста, бронзового призера чемпіонату світу. Функції арбітра на лінії виконував також Антон Клушин, а в полі працювала арбітр ФІФА Наталія Алєксахіна.
Анатолій РЯБОКОНЬ.
На знімках: початок зустрічі - бригада арбітрів проводить жеребкування; О.Поворознюк виявився одним з найазартніших уболівальників; один з ігрових епізодів.
