У житті кожної людини, яким би воно не було, завжди буває багато свят. Ось і в нашому Водяному, завдяки нашим молодим керівникам, зокрема, за ініціативою сільського голови Оксани Анатоліївни Гончаренко, секретаря сільської ради Валентини Миколаївни Левченко та землевпорядника (педагога за фахом) Альони Володимирівни Лавнікович, відбулася святкова, весняна, приурочена до Дня 8-го Березня зустріч жінок, які свого часу працювали в тваринництві. Ця зустріч виявилася неперевершеною – щирою і радісною, адже сьогодні чи то через несприятливу погоду, чи через якісь родинні клопоти рідко випадає нагода зустрітися погомоніти, згадати роки своєї непростої, але ра-дісної молодості, адже молодість – це завжди прекрасна і щаслива пора.

Цього разу на зустріч з’явилися майже усі, за винятком хіба що хворих, яким, втім також передали вітання. Присутніх же вітали за чудовим змістовним сценарієм, розробленим Світланою Василівною Цупренко та директором СБК Сергієм Анатолійовичем Пушкою.

Не обійшлося, звичайно, без спогадів та розчулених сліз. І досить орга-нічно в святкову канву вплелися пісенні дарунки, якими учасниць свята порадували майстри сільської художньої самодіяльності: Олег Кравець – водій ПСП «Водянське», Віта Дука – кухар місцевого дитсадка, Тетяна Бойко – завідувач та вихователь дитячого садка, Валерія Печена – працівниця цієї ж установи, Катерина Синішина – листоноша та сама сільський голова Оксана Гончаренко. Музичний супровід виступам здійснював Сергій Пушка.

Веселий настрій та дружний сміх викликала жартівлива сценка «Панянка-селянка» у виконанні Віти Дуки та продавчині магазину Каті Димакової.
І, безумовно, велику частку роботи по організації свята узяла на свої плечі зі щирим добром до людей майстер чистоти в сільській раді Людмила Володимирівна Левченко.

Зрозуміло, що значну частку часу, проведеного разом, зайняли спогади. Спогади про події радісні і сумні, тривожні і веселі…

Давно вже сніг на голові
Й безсоння довгі ночі.
Лиш в згадках роки молоді
Та усмішки дівочі.
Ми працювали повсякчас,
Нам вистачало сили,
Тепер, повірте, гріють нас
Лиш спогади й надії.

Наступні ж поетичні рядки адресувалися нинішній молоді:

Ви не судіть суворо нас,
Що вас не розумієм,
Зморшки у нас замість прикрас,
А душі молодії.

В ході святкових урочистостей сільський голова Оксана Гончаренко вручила подарунки та квіти кожній з учасниць свята. Гарними квітами привітала своїх колег і Зоя Степанівна Кобилянська, яка поділилася спогадами про те, як колись переїхала на Петрівщину, як розпочала працювати дояркою в колишньому колгоспі. А кожна з учасниць тим часом могла згадати власні недоспані ночі та тяжку працю, яка не усякому під силу:

Ще ранкова зоря не палає над обрієм,
Ще дрімає село у нічній тишині,
А доярки вже йдуть із надіями добрими,
Це для них, лиш для них проспівали півні.

Отож від імені нашого жіночого колективу ми щиро вдячні нашим господарочкам села, працівникам культури та учасникам художньої самодіяльності за увагу, турботу і те добро, що вони творять для людей. Адже кожній з нас було надіслано персональне за-прошення та створені усі умови, незважаючи на те, що цьогорічна березнева погода якраз могла ускладнити можливість такої зустрічі. Та все відбулося, як і було заплановано.

І хоч святкова дата уже минула, ми ще раз вітаємо усіх жінок Петрівщини зі святом, бажаємо миру, здоров’я , краси, любові та успіхів у задуманому.

Віє вітер по долині, сніг іде полями,
Село моє в стороні блимає вогнями.
Віє вітер по долині, сніг іде полями –
Не завадить він мені, я спішу до мами.
Ось і мамине вікно світиться вогнями:
Мама жде мене давно з хлібом, з пиріжками.
Яка вона хороша, моя мама,
І знаю я про що їй розказать,
Сідаю поруч, щоб поговорити,
А її болі і мені болять!

Тож нехай у ваших родинах, дорогі трудівниці, завжди панують злагода, любов і достаток.

Алла Свищ, зоотехнік (нині - пенсіонер), с.Водяне