Таке бачення виходу з економічної кризи має лідер політичної партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко

Днями в Кропивницькому відбувся регіональний семінар із депутатами місцевих рад та активістами по-літичної партії «Громадянська позиція» з Кіровоградської, Черкаської, Дніпропетровської та Запорізької областей на тему: «Підготовка до виборчої кампанії. Технологічні та практичні аспекти організації ефективної командної роботи». Спікерами заходу були Анатолій Гриценко – голова Координаційної Ради партії «Громадянська позиція», Олександр Жимінюк – голова Кіровоградської обласної організації партії та Микола Філонов – по-літтехнолог, експерт з виборчих технологій.

Центральною подією заходу стало спілкування А.Гриценка з учасниками семінару, тож на цьому і на політичних поглядах партійного лідера і зосередимо увагу.

Анатолій Гриценко - чи не єдиний в Україні з політичних діячів вищого ешелону, за яким не тягнеться шлейф політичних та інших скандалів, корупційних оборудок і різноманітних «темних» справ. Тож не дивно, що, як свідчать дослідження провідних аналітичних центрів і організацій, А.Гриценко сьогодні є лідером довіри серед громадян України і має найнижчий показник «антирейтингу».

Це дуже турбує нинішню владу і, зокрема, діючого президента, який вбачає у Гриценкові конкурента на майбутніх президентських виборах. Як доказ того, Україною через підконтрольні владі ЗМІ шириться брехлива кампанія «чорнухи» проти політика. Причому, якщо реального компромату просто не існує, то його вигадують. Йдуть найпростішим шляхом: якщо А.Гриценко впродовж кількох років обіймав посаду міністра оборони, то саме йому й приписують розвал армії і розпродаж військової техніки та озброєння.

Ось що сказав сам А.Гриценко з цього приводу:

- На превеликий жаль, для президента-олігарха армія – це спосіб заробітку грошей, про що вже пишуть і провідні ЗМІ США та інших країн. Хіба нині Збройним Силам України конче потрібні річкові бронекатери, які випускає завод «Ленінська кузня», власником якого є П.Порошенко? І це лише один приклад неефективного витрачання бюджетних коштів, призначених для армії.

Для мене армія – це все моє життя, в якій я з 15 років (з періоду навчання в Суворовському училищі). Щоб дізнатися правду про мою діяльність на посаді міністра оборони, можна поспілкуватися з військовими, які служили під моїм началом. Мене тоді значно частіше можна було побачити на полігонах і у військових частинах, ніж в кабінеті, бо для мене пріоритетом №1 була боєздатність Збройних Сил. До речі, перебуваючи на посаді міністра оборони, я, на відміну від багатьох так званих «паркетних» генералів, не присвоїв собі генеральського звання, залишившись полковником, як і до цього.

Можна знайти в Інтернеті інформацію про те, що, згідно з моїм наказом, щороку оприлюднюється річний звіт про діяльність Міністерства оборони України. Зі звітів за 2005 – 2007 роки видно, в якому стані я прийняв ЗСУ і в якому стані залишив після себе. Якщо раніше десантники змушені були за власні кошти оплачувати експлуатацію літаків, аби виконати хоча б мінімальну кількість стрибків, то при мені загальна кількість стрибків за рік по аеромобільних військах складала 28 тисяч. Ми на навчання виставляли більше кораблів, ніж Чорноморський флот Росії, регулярно проводили навчання з підрозділами країн-членів НАТО. А твердження, що я нібито розпродавав військову техніку і озброєння – взагалі навіть не «фейк», а відверта брехня, розрахована на людей, які зовсім не обізнані у цьому питанні, адже Міністерство оборони не має жодного стосунку до торгівлі зброєю.

Тут, здається, слід доповнити слова А.Гриценка наступним.

Україна, дійсно, після розвалу Радянського Союзу успадкувала близько 30% союзного ВПК. Тодішнє керівництво держави вважало, що нам не потрібно мати таку велику кількість озброєнь, тож Україна з перших років свого існування, як незалежної держави, була потужно представлена на світовому ринку зброї і військової техніки. У ті роки експортом продукції і послуг військового та спеціального призначення займалися фірма «Укрінмаш», яка діяла при Міністерстві машинобудування ВПК та конверсії, фірми «Прогрес» при Міністерстві промисловості та «Укроборонсервіс» при Міністерстві зовнішньоекономічних зв’язків та торгівлі. Всі ці структури на правах дочірніх підприємств у 1996 році увійшли до складу організації під назвою «Укрспецекспорт», створеної згідно з постановою Кабінету Міністрів України. В згаданій постанові зазначено, що державне підприємство «Укрспецекспорт» є уповноваженим державою посередником у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення.

Отже, як бачимо, Міністерство оборони ніколи не мало жодного стосунку до торгівлі зброєю, його головною функцією залишається забезпечення обороноздатності держави і боєготовності Збройних Сил.

Повертаючись до політичної програми партії «Громадянська позиція» і її лідера, слід сказати, що А.Гриценко уповноважений Координаційною Радою партії на переговори з громадськими організаціями та політичними силами демократичного табору щодо об’єднання зусиль і висунення єдиного кандидата на майбутніх президентських виборах. Це такі партії, як «Самопоміч», «Народний контроль», Європейська партія України, «Демократичний альянс», «Рух нових сил», «Сила людей», а також деякі громадські рухи, які не мають статусу партій.

- Головне, щоб люди побачили, що ми діємо чесно і прозоро, в інтересах України, відкинувши «гетьманство», - говорить А.Гриценко.

Важливим завданням є формування команди. Причому, не просто під вибори, а для послідовної і наполегливої діяльності впродовж, щонайменше, 10 років. Бо перемога на виборах – це тільки 10% справи, головна робота – після виборів, по реалізації програми і обіцянок. Це буде надзвичайно складна, а часом і небезпечна робота, адже доведеться у когось щось відібрати, нажите нечесним шляхом, когось посадити. А вони ж мають мільярди, вони контролюють усі сфери і галузі, в тому числі й законодавчу та виконавчу гілки влади, фінанси, економіку, силові структури. Та іншого шляху для порятунку України, крім деолігархізації, ліквідації олігархату, як класу, немає. Якщо не встановити для олігархів бар’єр, то країна не матиме майбутнього.

Тому ще одним важливим завданням є формування плану дій, який був би зрозумілим людям, дав би їм розуміння перспективи, реалізація якого дозволила б здолати ті вкрай негативні тенденції, які є зараз. Щоб це втілити в життя, є один шлях – відродження економіки. Зараз все побудовано на тому, щоб забезпечити найсприятливіші умови для великого олігархічного бізнесу. Натомість слід відкрити широку дорогу не спекулятивному бізнесу, а підприємцям, які створюють робочі місця, розвивають виробництво. Слід встановити прості і зрозумілі правила ведення бізнесу, забезпечивши стимулююче оподаткування і, разом з тим, державний контроль за дотриманням відповідних стандартів якості продукції, аби не було можливостей її фальсифікувати (в першу чергу – ліки, продукти харчування тощо).

Говорив А.Гриценко і про енергозабезпечення країни. Він ще у 2011 році написав статтю «Російський газ Україні не потрібен. Україні потрібен протигаз», в якій аргументовано довів, що через п’ять, а при ефективній роботі – й через три роки Україна може взагалі зняти з порядку денного питання російського газу. Цього можна досягти завдяки ревізії енергобалансу, енергозбереженню, переходу на альтернативні джерела енергії. Та, на жаль, тих, хто при владі, це не цікавить, бо ж ще з часів Кучми та Ющенка вважається, що газ – це бізнес президентів.

Анатолій Степанович переконаний, що Україні важливо якомога швидше злізти з «кредитної голки», бо кожен українець, включаючи немовлят і столітніх бабусь, вже заборгував МВФ та іншим зарубіжним кредиторам щонайменше по 50 тисяч гривень. Станом на 01.01.2018 року розмір зовнішнього боргу складав 2 трильйони гривень, і він зростає швидкими темпами, на сьогодні це вже 2,4 трильйони… І цей борг і надалі буде невпинно зростати, адже в бюджет закладено нові запозичення, а також обвал гривні до 30,1 за один долар.

Свого часу Президент назвав великою перемогою те, що у 2015 році було підписано угоду про реструктуризацію боргів зовнішнім кредиторам, відповідно до якої впродовж 4-х років Україна звільняється від платежів. Виходить, що до закінчення терміну повноважень діючого президента платити нічого не потрібно, а далі – і трава не рости!

Під час семінару, а також прес-конференції, яку А.Гриценко провів для журналістів обласного центру, лунало багато запитань, які стосуються як сьогодення, так і планів на майбутнє, шляхів виходу з кризи, на які Анатолій Степанович дав конкретні вичерпні відповіді.

Анатолій Рябоконь