1-го лютого 2018 року в селищі Петровому видався теплий та сонячний зимовий день. Можливо, й невипадково, адже саме в цей день свій поважний ювілей, 90-річчя від дня народження, відзначила завжди привітна і добра душею жінка - Олена Максимівна Щербула.

Наша ювілярка прожила довге і нелегке життя.

Народилася в багатодітній родині в с. Сергіївське Гіа-гінського району Краснодарського краю (Республіка Адигея).

До початку Великої Вітчизняної війни встигла закінчила лише чотири класи, і вже тільки після війни - десять класів.

У 1941 році родина змінила місце проживання, переїхавши до с. Луганка Петрівського району.

З чотирнадцяти років Олена почала працювати. Спочатку причіплювачем на тракторі, по закінченню курсів трактористів - трактористом, згодом обліковцем тракторної бригади, помічником бригадира МТФ, продавцем райспоживспілки.

У 1983 році Олена Максимівна Щербула вийшла на за-служений відпочинок, але ще повних десять років продовжувала працювати.

Її пам’ять зберегла все пережите у житті до найменших подробиць, і забути цього не можна.

Тільки важка виснажлива праця та незламність духу допомогли їй пережити злидні, голод та холод і дожити до такого поважного віку.

Всі, хто працювали з нею поруч, відчували теплоту і вдячність до цієї людини - на рідкість простої, надзвичайно ввічливої, розумної і напрочуд талановитої.

Змолоду Олена Максимівна захоплювалась шиттям. Як тільки мала вільний час – сідала шити сукні, спідниці, штани та ще багато чого. Любили замовляти одяг у Олени Максимівни місцеві модниці та жінки із нестандартною фігурою, бо знали, що вона зуміє навіть «на око» прикинути найвдаліший фасон одягу та вгадати з розміром.

Ця жінка обдарована ще й вмінням вишивати та в’язати. Олена Максимівна має золоті руки, золоте серце і добру душу. Це людина, яка наділена Божим даром - творити руками чудо: вишиванки, вишиті картини й рушники, чудові вироби гачком та спицями. У цьому вона знаходить відраду і душевну рівновагу. Адже шити навчилася ще з дитинства. Голка тремтіла в її маленьких пальчиках, спочатку зовсім не слухалась, плутались нитки, та згодом викладала на по¬лотні різноманітні чудо-витвори. У яскравих, вишитих хрестиком, квітах була мрія про щасливе дитинство, білокрилі лебеді обіцяли успіх у сімейному житті, вишиванка з Ісусом Христом вселяла у серці велику віру в Господа.

Немає в світі любові, сильнішої від материнської, немає ніжності, ніжнішої від ласки і клопотів материнських, немає тривоги, тривожнішої від безсонних ночей і незімкнутих очей материнських, немає нічого святішого і безкорисли-вішого, ніж любов матері.

Олена Максимівна виростила і виховала чотирьох дітей: сина Віктора і доньок Любов, Наталію та Валентину. На жаль, Люба вже померла. При згадці про дочку на очі Олени Максимівни навертаються сльози. Але яку радість жінці приносять онуки! До речі, їх у неї шість, крім того - шестеро правнуків та один праправнук. Зараз ювілярка проживає разом з донькою, Валентиною Темною, яка нею і опікується.

Та за все своє нелегке життя Олена Максимівна не втратила людяності й доброти. Сусіди та односельчани дуже тепло відгукуються про нашу ювілярку, розповідають, що це дуже добра жінка, й додають, що таких зараз мало. Для друзів вона - відданий друг, для сім“ї - чоловіка, дітей, онуків, правнуків та праправнука - надійний оберіг, тепло душі, мудрість і добра порада. Щедрістю і ласкою свого серця вона захищає і оберігає їх.

Життя прожити – не поле перейти, але воно невпинно йде і йде. Старість неминуча, проте її можна прикрасити щедрим словом, лагідною посмішкою, турботою близьких та знайомих людей. Головне пам’ятати, що як ми ставимося до людей поважного віку, так і до нас ставитимуться інші, коли час зістарить нас.

Бажаємо Вам, шановна Олено Максимівно, здоров’я, добра, Божої благодаті, мирного неба, віри та впевненості у завтрашньому дні. Нехай ніколи не полишає Вас прагнення жити, думати, творити, любити, отримувати повно-цінно усі принади буття!

Петрівська селищна рада.

На знімках: Петрівський селищний голова Світлана Тилик вітає ювілярку; ось ці надзвичайно гарні рушники та стилізовані серветки - витвір умілих рук Олени Максимівни.