«Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців!..»

О. Довженко

Патріотизм (від грецького “патріс”) – це любов до Батьківщини, відданість Вітчизні, народу. Але в умовах українських реалій, коли багато речей викликають у суспільстві негативне ставлення, виховувати справжніх патріотів дуже складно. Чи є сьогодні альтернатива патріотизму? Мабуть, ні. І якщо в суспільстві буде панувати нігілізм, нехтування долею рідної країни, це призведе до бездержавності і ще гіршого життя.

Для педагогічного колективу нашої школи патріотичний напрямок роботи був і залишається пріоритетним.

Формування громадянина - патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю, виховання громадян, які здатні побудувати громадянське суспільство, в основу якого були б закладені та постійно втілювалися демократія, толерантність та повага до прав людини, набуває сьогодні особливого значення. Патріотизм у сучасному розумінні – це відчуття того, що в моєму класі, школі, селі, країні - все мене стосується, все залежить від мене.

Запорізька Січ! Козацтво… Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня. Синонім свободи, людської і національної гідності, талановитості.

Продовжуючи козацькі традиції, започатковані в нашій школі з 2013 р., 26 січня відбувся прийом учнів 1 - 4 класів в козачата.

У затишній актовій залі школи святково сяяли державний прапор України, хоругви Всеукраїнського лицарського ордену православних козаків ім. І. Сірка та Володимирівського коша.

До «Веселкового» куреня Володимирівського коша приєдналися: рій «Козацька слава» - 4 клас, рій «Дзвін» - 3 клас, рій «Чайка» - 2 клас та наймолодші козачата – першо-класники - рій «Слава».

Очі батьків – козачат блищали від сліз, коли їх діти проголошували клятву:

«...бути гідними звання козачати!
Продовжувати славні традиції своєї школи.
Берегти та множити чесноти Володимирівського коша.
Вірно служити своїй школі, віддати на її блага свої здібності, здобутки, знання.
Рости достойними громадянами країни, ім“я якій Україна!
Свято берегти і примножувати традиції народу.
Цінувати розум, честь і згоду!
Навчатись на високому рівні,
Щоб нами пишалася школа і рідні.»

Під час посвяти кожен одержав значок «Козача Володимирівського коша» з рук генерал-майора Всеукраїнського лицарського ордену православних козаків – М.І.Дідика.

Учитель музики І. В. Іщенко розучила з дітьми ряд козацьких пісень.

Та , на мою думку, найбільш хвилюючий момент настав, коли весь «Веселковий» курінь дружно заспівав:
«Вітчизна єдина,
З тобою разом Україна.
Вітчизна єдина –
Це ти, це я, і доля в нас одна....»

Утвердження України як незалежної суверенної держави потребує всебічного оновлення та формування українського патріотичного потенціалу нації. Як показали останні події в Україні, бути патріотом сьогодні для всіх нас – це більше, ніж бути просто українцем, білорусом, росіянином, кримським татарином, грузином чи будь-ким за національністю. Бути патріотом – означає не лише жити в своїй країні, а вважати себе її частиною. Бути патріотом – значить любити свою землю, народ, своє коріння, покласти весь свій час, силу і працю для розбудови і благополуччя своєї країни як європейської держави. Бути патріотом України — це значить з честю носити ім’я Українця, не втрачаючи при цьому поваги до інших націй. Школа покликана стати тим місцем для особистості учня, де формується громадянська зрілість, усвідомлення себе як громадянина України, прищеплюється почуття патріотизму, гордості за свою Батьківщину, особистої відповідальності за свій внесок у відродження України, виховується готовність до захисту своєї Вітчизни. Виховання патріотів України повинно починатися, на мою думку, навіть не зі школи, а з сім’ї, тому що сім’я лежить в основі фундаменту будинку, ім’я якому – Україна.

Мене дуже тішить той факт, що Володимирівська школа поступово трансформується в козацьку. До нашого козацького гурту приєдналася завідувач школою М.І.Міщенко, якій було присвоєно спеціальне козацьке звання – капітан.

Бажаю кожному з Вас стати борцем за нашу Батьківщину, щасливу і суверенну Україну! Дай Боже, всьому козацькому роду многая літа до кінця віку!

Неля Дудник, учитель історії, керівник гуртка «Джура»