Жителька села Сергіївка, що в Ганнівській сільській раді, Таїсія Миколаївна Ігліна уже давно поповнила ряди довгожителів Кіровоградщини. А 30 листопада цього року іменинниця відзначила свій уже 107-й день народження.
Незважаючи на поважний вік, Таїсія Миколаївна зберегла добру пам’ять, гарно пам’ятає багато важливих подій свого життя і розповіла про себе. На долю жінки випало чимало життєвих випробувань – зазнала голоду й холоду, пережила війну. Їй пощастило стати свідком становлення радянської влади, а через багато десятиліть - і незалежної України. А походить вона з Росії, Татарстану (історичний період царської Росії). Народилася у великій родині коваля. Сім’я мала шестеро діток. Мати працювала на поденщині, тобто плату за роботу отримувала щодня. Батько теж працював дуже важко. Коли їй виповнилося 7 років - не стало батька, а згодом померла і мама. Так діти залишилися зовсім самі. Троє старших жили окремо, а серед трьох менших Тася стала найстаршою. Їм ніхто не допомагав. Хата, у які вони жили, стояла на чужій землі, і за це треба було платити орендну плату. Тож дівчинці приходилося жебракувати. Одного разу, коли повернулася додому, то менших двох діток не застала в оселі. І до сьогодні не знає, куди поділися її братик чи сестричка, чи може вони замерзли де, чи їх хто забрав? З батьківської хати усе, що мали, те і розпродали. Коли прийшла люта зима, за нею приїхала старша сестра і забрала до себе. Вона стала дівчинці і хрещеною мамою. Коли наставало тепло, знову попросила Тасю іти працювати.
Так дівчинка свій трудовий шлях розпочала ще у далекому дитинстві. Уже з 9-ти років заробляла сама собі на окраєць хліба. Доводилося працювати на великому базарі, підносити з джерела воду до прилавків. Коли виповнилося 18 років - в країні розпочалася колективізація, і вона звернулася до колгоспних профспілок за допомогою знайти хоча б якусь роботу. Їй запропонували курси трактористів, які вона закінчила з відзнакою. Робота в колгоспі за трудодні була дуже виснажливою. Взимку молодь заготовляла дрова для опалення дитячих садочків, шкіл, магазинів та усіх установ і підприємств населеного пункту. А влітку Таїсія працювала у полі на тракторі СХТЗ 15-30, як вона його називала «Фордзончик» (подібний зараз є музейним експонатом, що знаходиться у музеї під відкритим небом біля районного Будинку культури, на металевих колесах та з відкритим дахом). Заводився він ручкою стартера, яка знаходилася попереду трактора, і для цього прикладалася неаби-яка сила. Таїсія Миколаївна належить до числа перших трактористок Радянського Союзу, її фото завжди перебувало на Дошці пошани, а нагороди за досягнення у професійній діяльності і досі зберігаються в історичному краєзнавчому музеї міста Іжевська.
За своє довге життя почесна довгожителька Сергіївки надбала велику родину. Разом зі своїм чоловіком Василем, який воював на Фінській війні, а згодом і на Другій Світовій, народили двох діточок - сина та доньку. На Україну переїхали після за-міжжя доньки Ніни. Жили дружно. Чоловік помер 30 років тому.
Зараз проживає з донькою Ніною Кравець, якій у січні виповниться 82 роки, та зятем Анатолієм, 85-ти років, з яким разом прожили 58 років. Вони іще досі обробляють власну городину, мають невелике господарство.
Родина Таїсії Миколаївни Ігліної поповнилася 3-ма онуками, 5-ма правнуками і вже дочекалася 2-х праправнуків.
Хоча їй уже непросто ходити, але лазню, збудовану на власному подвір’ї, відвідує часто.
Таємниця довголіття пані Таїсії проста - як можна менше хвилюватися, любити життя, радіти кожному прожитому дню, не цуратися праці, жити з молитвою та щирою вірою в Бога. Все решта упродовж долі обов’язково додасться.
Поспілкувавшись з довгожителькою та її родиною, відверто усвідомлюю, що їхній оптимізм і любов до життя варто наслідувати.
Тож «Трудова слава» щиро вітає родину довгожителів з Новорічними святами та Різдвом Христовим!
Олена Приходкова
