Події і постаті в об'єктиві фотокамери

Наприкінці минулого тижня до мене зателефонував редактор районки Володимир Кіфенко з проханням: «Чи не зміг би ти, Дмитровичу, підготувати цікаву тематичну публікацію, адже наступний номер «Трудової слави» стане ювілейним - десятитисячним?». Все це виявилося дещо несподіваним, адже вже рік я перебуваю на заслуженому відпочинку. І все ж вирішив долучитися до випуску ювілейного номера рідної газети. За багаторічну професійну діяльність творчому колективу газети доводилося висвітлювати хід будівництва комуністичного суспільства, а останні роки - незалежної Української держави. Взагалі журналістам районки випали нелегкі часи під часи зміни політичної формації та реформування народного господарства, адже потрібно було не лише самим переналаштовуватися, а ще й формувати у громад, фактично, протилежні світоглядні позиції. Робити це було непросто, адже політики, як завжди, почали ревізувати історію та ставити нові акценти в, здавалося б, давно відомих історичних подіях та фактах.

Оскільки у 70-80-х роках я був штатним фотокореспондентом, тож на мою долю випала місія вдало зафіксувати цікаві миттєвості тодішніх змін у житті нашого району. Багато чого вдалося зберегти, та щоб зробити цікаву підбірку - потрібно мати вдосталь часу. Тож пропоную до уваги читачів лише деякі світлини з власного архіву.

Цікава історія однієї із цих газетних ілюстрацій. На ній літак АН-2 з Петрівського аеропорту вирушає в рейс до Кіровограда. Уявляєте, це було в 70-х роках минулого століття. Для роботи фотокореспондента – то була велика зручність, адже були часи, коли з фото виготовляли кліше аж у Кіровоградській обласній друкарні. Це додавало чимало клопоту. Отож, приземлившись в обласному центрі, я поспішав виготовити цинкове кліше. Часто доводилося застосовувати хитрощі і домовлятися напряму з цинко-графом, бо оформлення замовлення через виробничий відділ забирало багато часу, а у редакції вже чекали на заплановані у макетах сторінок кліше. Тож «кукурузник» виручав часто. Одного разу стомлений, проте радісний привожу відразу кілька кліше - і відразу в номер. Графік виходу газети тоді був напружений, адже виходила вона тричі на тиждень і мала 6-8-тисячні тиражі, а друкували її на стареньких друкарських машинах, і друкарі працювали майже всю ніч. Ритм роботи редакції і друкарні, в той час був досить напруженим, а умови не зовсім належні, тож траплялись різні «проколи». Якось, при метушні, сплутали кліше і підпис до нього виявився невідповідним, за що я отримав догану, а пізніше зазнав критики ще й на пар-тійних зборах. Після цього випадку я став називати рідну газету «Трудна слава».

Сергій АНДРУСЕНКО, член НСЖУ (фотокореспондент 1974-1986 років).

На знімках: на Петрівщину завітали депутат Верховної Ради УРСР, письменник Павло Архипович Загребельний та нащадки нашого відомого земляка, революціонера-демократа Сергія Михайловича Степняка-Кравчинського (супроводжують гостей перший секретар РК КПУ Броніслав Петрович Захарченко та головний редактор районної газети Іван Григорович Лохвицький; після наради робсількорів біля редакції «Трудової слави» її учасники діляться враженнями; працівники редакції 1960-х – 1990-х років Валентин Іванович Литвинов, Віктор Якович Павельєв, Анатолій Кирилович Ткаченко, Віктор Давидович Віндров та Микола Кирилович Усенко; своїми враженнями про з”їзд комсомолу України зі своїми колегами - комсомольськими активістами - ділиться його делегат, комбайнер з Чечеліївки Віктор Миколаєнко; зустріч в редакції «Трудової слави» з комбайнерами-десятитисячниками; кінець 70-х початок 80-х років – період найактивнішого житлового будівництва; ідеологічній роботі в районі завжди приділялася особлива увага; майстер-друкар Петрівської районної друкарні Анатолій Щербина залишався з районкою до останнього дня роботи вже неіснуючого підприємства; робсількори на екскурсії в друкарському цеху (з особливостями своєї професії колег знайомить Андрій Задорожній); верстальниця Катерина Крайняк та лінотипіст Валентина Амброзяк розглядають свіжий номер районки; не чужою була районна газета і для сільськогосподарських працівників зокрема - радгоспу «П”ятихатський»; перед зустріччю у форматі «круглого столу» з партактивом району; сьогодні це видається фантастичним, але Петрове було одним із пунктів з авіаційним сполученням; обов’язковий елемент ритуальних урочистостей під час жовтневого свята – демонстрація трудящих, селян, колгоспної інтелігенції та учнівської молоді; учасниці агітбригади «Обрій» Ніна Остапова, Наталка Чорнобривець, Надія Пранцан та Світлана Лемешко; серед неодноразових героїв публікацій районки – кавалер трьох орденів Слави Віктор Григорович Косолапов та Герой Со-ціалістичної Праці Микита Маркович Матяш; маленькі петрівчани тоді ще щиро вірили, що живуть у найсправедливішій і найкращій країні на планеті.