Спортивні новини

Перед початком матчів третього туру «Інгулець» залишався єдиною командою в лізі, що не пропустила у власні ворота жодного м’яча. З одного боку, ця обставина тішила наше самолюбство, а з іншого – змушувала насторожено чекати, що ось колись таки вона може змінитися, адже команда, яка кілька матчів поспіль залишає свої ворота «сухими», є особливо сильним подразником для своїх опонентів, кожен з яких намагатиметься стати першим, кому вдасться зруйнувати цю «недоторканість». І ось це невеселе для нас явище таки відбулося. Але, напевне, навіть найбільші скептики не чекали, що пропущених м’ячів у цьому матчі ми матимемо одразу три.

Стисло охарактеризувати події на полі цього дня можна було б таким чином: «Інгулець» з самого початку заволодів ініціативою, мав від-чутну ігрову і територіальну перевагу, але кілька грубих помилок в обороні, плюс шалене невезіння і зумовили цей невтішний для нас, програшний результат. І така оцінка справді трохи схожа на правду. Однак більш точною, здається, буде й наступна характеристика: «Арсенал», усвідомлюючи силу і потужність команди гостей у відкритій, швидкісній грі, свідомо віддав ініціативу «Інгульцеві», зосередившись на щільній, дисциплінованій обороні та намагаючись «підловити» опонентів стрімкими контрактами. Іншими словами: хоч «Інгулець» і виглядав у звітному поєдинку більш потужною командою, однак тактично господарі начисто переграли підопічних Сергія Лавриненка, адже саме їх план на гру цього дня спрацював на усі сто відсотків.

Першими, до речі, вразили ворота господарів саме наші футболісти: після флангової передачі по воротах «Арсенала» пробивав Олександр Акименко. М’яч влучив у поперечину, а в сітку його добив Ніка Січінава. Однак саме в грузинського легіонера нашої команди арбітри зафіксували положення «поза грою». Важко сказати – справедливе чи ні, адже якість телетрансляції зі стадіону на Київщині була жахливою: окрім того, що мали місце постійні технічні збої, так ще й зйомка велася переважно лише однією камерою, на відміну від того, наприклад, як це робиться у нас на стадіоні «Інгулець», коли з допомогою трьох камер можна більш-менш достовірно відстежити ігрові нюанси як біля одних, так і біля інших воріт.

Натомість уже наступна атака господарів стала результативною: перехопивши м’яч в центрі поля, хтось з півзахисників «Арсенала» зробив націлену передачу на Пилипенка, і той влучним ударом відправив його в дальній від Ганєва нижній кут воріт. На жаль, в цьому епізоді дещо невпевнено зіграли наші оборонці. «Інгулець», приголомшений таким розвитком подій, пішов масованими силами відігруватися, однак за шість хвилин знову недбало зіграв в обороні, тож пропустив ще один м’яч.

В середині другого тайму, завдяки наполегливим атакувальним діям наших футболістів, у нас таки з’явилася надія на прийнятний результат: за порушення правил проти Олександра Мішуренка був призначений пенальті у ворота «Арсенала», який впевнено реалізував інший Олександр – Акименко. Однак зрівняти рахунок наші хлопці так і не зуміли. Більше того, пішовши в атаку усіма силами, вже на останніх хвилинах припустилися чергової прикрої помилки в обороні, за що нас знову покарав той же Пилипенко. Отож підсумковий рахунок 3:1 на користь «Арсенала», «Інгулець» вперше в цьому сезоні зазнає поразки і вперше втрачає залікові очки, а отже й місце в лідируючій групі. Втім, особливої трагедії з поразки робити не станемо, головне, щоб вона дала можливість в подальшому враховувати і такий розвиток подій та готувати план на гру з урахуванням усіх цих обставин. Зрештою, відрив у три очки від першого місця не є критичним.

Втратив очки цього дня і другий «Інгулець»: на власному газоні у Володимирівці молодь нашого клубу розійшлася нульовою нічиєю з гостями з Миколаєва – командою «Суднобудівник». Незважаючи на «суху» нічию, гру не можна назвати нецікавою. «Інгулець-2» вже з самого початку заволодів ініціативою, намагаючись розхитати захист корабелів з допомогою швидких флангових проривів та з переводом в центр, на вістря атаки. Кілька разів такі дії викликали «пожежу» в штрафному майданчику гостей, однак невдовзі більш досвідчені миколаївці пристосувалися до певної одноманітності атакувальних дій наших резервістів, тож по-справжньому гострі моменти, що виникли біля їх воріт, можна перелічити на пальцях однієї руки. До того ж, упевненість захисних порядків «Суднобудівники» підкріплювалася надійною і спокійною грою їх голкіпера Аміра Агаларова, якого, за оцінкою інтернет-порталу «Спортарена», було визнано кращим гравцем матчу. Схоже, що нічийний результат гостей цілком влаштовував, адже особливих спроб загострювати гру вони цього дня не робили, а десь з половини другого тайму грали відверто на утримання рахунку, зосередивши свої сили виключно на обороні.

І хоч «Інгулець-2», на відміну від гостей, з поставленим завданням не впорався, усе ж хо-тілося б відзначити кількох гравців, які порадували добротною, надійною, по-справжньому «зрілою» грою. Це, передусім, молоді захисники Микита Данильченко та Владислав Омельченко, півзахисник Іван Король, фланговий захисник Роман Кретов. Можливо, до цього переліку можна було б віднести й традиційно надійного голкіпера Максима Гурідова, однак цього разу в нього майже не було нагоди проявити свою майстерність.

Таким чином третій тур для наших команд виявився не найбільш вдалим. Однак сказати, що гра команд нецікава чи розчаровує, - на щастя, не доводиться. А отже, врахувавши усі тактичні прорахунки, продовжуємо йти вперед до мети. Уже цього тижня на нас чекає захоплююче «інгулецько-дніпровське річкове» дербі: перший «Інгулець» на власному полі прийматиме футболістів «Черкаського Дніпра», а друга команда виїздить до міста Дніпра, де зустрінеться з однойменною командою, що має в своїй історії чимало славетних сторінок, зокрема, й дворазове чемпіонство в першості ще СРСР та кількаразові срібні й бронзові нагороди в чемпіонатах СРСР та України. «Дніпро» неодноразово захищав кольори нашої держави в міжнародних клубних турнірах, подарував футбольному світу цілу плеяду визначних футболістів та тренерів. Саме в «Дніпрі», до речі, розпочинав свою зіркову тренерську ка-р’єру найславетніший тренер українського і радянського футболу Валерій Васильович Лобановський. І хоча найяскравіші сторінки клубу поки що залишились в минулому, більше того – основний кістяк ще недавнього прем’єр-лігівського «Дніпра» сьогодні зібрався в іншій команді-клоні - СК «Дніпро-1», однак уболівальники не втрачають надії на відродження свого улюбленого клубу, тим більше, що в ньому, як і в нашому «Інгульці-2», сьогодні виступає переважно молодь, сподіватимемося – талановита і перспективна. Отож побажаємо нам усім цікавого футбольного видовища, а нашим хлопцям – удачі, неупередженого арбітражу та позитивного результату.

Володимир Кіфенко.

На знімку: перед початком гри у Володимирівці гравці обох команд та уболівальники вшанували хвилиною мовчання па-м”ять героїв - захисників України, загиблих у зоні АТО.