Все починається змалечку: любов до батьків, до природи, до Батьківщини, до роботи і навіть до життя. Але любов до навчання починається з перших кроків до своєї школи, з першого дзвоника, з перших розповідей вчителя. І все це нас дуже захоплює, адже вчитель - це наш провідник у життя. Саме таким вчителем, без усяких сумнівів, яку пам’ятає значна кількість мешканців селища, є Катерина Миколаївна Бакун (Кінішенко).
Щедра талантами Кіровоградщина. Саме тут, у селі Жеванівка, Новоархангельського району, в сім’ї передових колгоспників народилася та виросла Катерина Миколаївна. З дитинства батьки привчали своїх дітей до праці. З любов’ю та повагою вона згадує батька - комбайнера-передовика, простого сільського чоловіка, який був непересічним авторитетом для односельців. Мама теж працювала у колгоспі, сердечна, добра жінка - вона понад усе любила правду. Дітей своїх також навчила бути чесними і правдивими. Від неї маленька Катерина навчилася любити природу і рідну пісню. Дитячими розвагами були збирання грибів та співання українських народних пісень. Співали усі - від малого до великого. І це було найулюбленішим заняттям селян, бо пісня надавала багато сил. Співаючи з друзями в одному колі, забували про усі турботи і переживання, відпочивали, з піснею і життя ставало легшим.
По закінченні середньої школи, врешті-решт, давня дитяча мрія Катерини збулася. Вона вступила до Кірово-градського професійно-технічного училища, де отримала спеціальність закрійника, а згодом закінчила і педагогічне училище. Там її доля звела з майбутнім чоловіком - фельдшером Володимиром Прокоповичем Бакуном. Згодом молода сім’я переїхала до Петрового. З нескінченної любові до дітей Катерина Миколаївна погодилася на за-прошення тодішнього директора Валентини Кирилівни Кіфенко працювати в середній школі. Об’єднавши обидві професії воєдино, молода вчителька почала викладати у навчально-виробничому комбінаті швейну справу. Професія швеї важлива і дуже потрібна. Навчання дітей орга-нізовувала так, що вони проявляли свої таланти, а вона радо ділилася своєю майстерністю. Ця тендітна українська жінка зробила дуже багато для комбінату і для самих учнів. Вона любила усіх, наче своїх рідних дітей. Жоден учень не пожалкував, що потрапив вчитися саме до неї. У Катерини Миколаївни «золоті руки». Вона шила гарний одяг, а неоціненні знання та уміння з радістю передавала своїм допитливим і талановитим учням. За кожного учня вчителька хвилювалася і піклувалася, дарувала своє тепло, любов, які так і лилися від щирого серця. Такою і повинна бути вчителька, яка ставиться до роботи не як до обов’язку, а сприймає її як задоволення. Бувало, йдучи вранці на роботу, Катерина Миколаївна знала, що її чекають учні, яким даруватиме свої знання, тепло й увагу. Це і є велике недосяжне вчительське щастя. До неї зверталися за порадами і сусіди, яким вона з радістю допомагала. Улюбленій роботі віддала все своє життя. Безперервний стаж складає 25 років. У період перебудови та подальших політичних процесів, які позначилися для нашої країни та народу багатьма скрутними явищами, Катерині Миколаївні довелося покинути улюблену справу та доробляти до необхідного для отримання пенсії стажу в приватному продовольчому магазині.
Зараз колишня вчителька на заслуженому відпочинку, має сина Віталія, який працює на кар’єрі, онучку та тішиться і допомагає глядіти правнучка Артемчика.
Своєю працею вона принесла радість та красу бага-тьом людям.
Олена Приходкова
На знімку: Катерина Миколаївна Бакун на прогулянці зі правнучком Артемком.
