У поезіях Т.Шевченка можна знайти дуже багато описів краєвидів України. З надзвичайною любов’ю він писав і про біленькі хатки посеред квітучих вишневих садів, і про хрущів над вишнями, і про густі діброви та сивий Дніпро з крутими берегами.

Нинішні краєвиди Тарас Григорович не впізнав би, але, якби жив у наш час, без сумніву, однак любив би Україну з її широкими ланами, якими, як степові крейсери, пливуть комбайни і трактори (щоправда, не українські, а фірми Джон Дір та інших світових брендів), з її ракетними, авіаційними і танковими заводами, з її широкими проспектами в містах-мільйонниках, з її зеленими Карпатами (щоправда, місцями вже лисими, бо українці нещадно знищують ліси), тихими селами (бо надто мало на їхніх вулицях стало дитячого щебету, адже молоді в них робити нічого), зі стежечками понад річечками, які міліють, заболочуються і зникають, бо ж задля розвитку індустрії більшість річок були перекриті греблями, а отже стали приречені на загибель. Любив би і дбав про рідну землю, не мирився б з тими, хто її паплюжить. Бо ж любов до Батьківщини означає не завзяте розмахування синьо-жовтими знаменами, не вигукування з будь-якого приводу гасла «Слава Україні» (це добре вже навчилися навіть ті, хто ще зовсім недавно злісно сичали, що незалежна Україна – це непорозуміння). Справжній патріотизм починається з поваги до свого села, своєї вулиці, подвір’я будинку, з непримиренності до сміття на узбіччі і кинутого під ноги недопалка.

Саме таким патріотизмом відзначається Ганнівський сільський голова Ніна Степанівна Цапенко. Сьогоднішня розповідь не про виконання програм та планів соціально-економічного розвитку (до цієї теми ми ще свого часу повернемося), а про те, як вона дбає про благоустрій населених пунктів, створює в них затишок, намагається зробити їх красивішими і впорядкованішими.

Н.Цапенко перш за все нагадала улюблений вислів свого доброго товариша і партнера - генерального директора ТОВ «Агрофірма П’ятихатська» О.Поворознюка, що основою успіху є ефективна співпраця між владою, бізнесом і громадою. Саме цією формулою вона і користується.

- Сама я нічого без активної участі людей у різноманітних справах щодо впорядкування населених пунктів зробити не змогла б, – зізнається вона. У свою чергу, Олександр Григорович користується принципом: «Допомагаю тому, хто робить конкретні справи». Так і працюємо.

Дійсно, в Ганнівській громаді ефективно діє трикутник: місцева влада – бізнес – громада. Сільський голова виступає в ролі генератора ідей, громада її активно підтримує, відгукуючись на ці ініціативи, а О.Поворознюк допомагає матеріалами, коштами, технікою тощо.

- Жодного разу, – каже Ніна Степанівна, - він ні в чому не відмовив. А головне, що вважає: якщо щось робити, то якнайкраще. Якщо ж як-небудь, то краще взагалі не робити.

Розпочали ми екскурсію з володимирівського цвинтаря. Не варто дивуватися, що саме з нього, бо до «заупокійної» теми це не має жодного відношення, скоріше навпаки. Вважається, що ставлення до померлих є ознакою цивілізованості. Тут з цивілізацією все в порядку, кладовище впорядковане, доглянуті всі могили, навіть ті, що раніше вважалися покинутими, бо вже не залишилося в селі нікого з рідні похованих там людей. О.Поворознюк допоміг огородити територію, а люди висловили пропозицію не просто пофарбувати огорожу, а прикрасити її хрестиками. Так, громадою, і впорядковували цвинтар.

Дбають, звичайно, і про територію села. Воно має досить розвинену інфраструктуру, особливо спортивну. Як відомо, Володимирівка є базою ПФК «Інгулець», який має два чудових футбольних поля – краще в області зі штучним покриттям і тренувальне з живим газоном. Крім того, свій стадіон має місцева загальноосвітня школа.

Є в селі гарна церква, до облаштування якої докладає чимало зусиль місцевий священик отець Сергій. Про чудовий торговельно-розважальний комплекс, подарований громаді О.Поворознюком, ми вже не раз згадували в публікаціях на сторінках «Трудової слави». Милує око впорядкований центр села з дитячим майданчиком, квітниками, красивими ліхтарями. Про квіти, до речі, слід сказати окремо, бо вони зустрічаються в усіх населених пунктах, підпорядкованих Ганнівській сільраді на кожному кроці – і біля дворів приватних осель, і біля адміністративних та інших споруд, і біля автобусних зупинок, і на узбіччі доріг та вулиць.

Особливою гордістю Ніни Степанівни є розбитий на місці колишнього пустиря, раніше захаращеного сміттям, молодий парк у Володимирівці. Він обіцяє стати кращим в районі, бо облаштовується не стихійно, а згідно з проектом, виготовлення якого завершується у профільній проектувальній установі.

У Ганнівці, яка також від самого в’їзду в село милує око квітами, у сквері біля Будинку культури, як і біля приміщення сільської ради, кипіла робота по благоустрою. А на східній околиці, на узбіччі автодороги Кривий Ріг – Жовті Води, стоїть доглянутий пам’ятний знак видатному землякові - Костю Степовику-Блакитному (Пестушку), отаману Степової дивізії, яка захищала Україну від більшовицької агресії, входила до складу військ Холодного Яру. Тут часто зупиняються автомобілі, пасажири яких цікавляться пам’ятником. На прилеглій до пам’ятного знаку території також згодом буде невеликий парк.

Надзвичайно приємне враження справило місце поховання радянських воїнів у Рядовому. Я там був кілька років тому, коли раніше занедбані і забуті могили тільки почали певним чином впорядковувати. Зараз їх не впізнати, крім доглянутого обеліска на братській могилі, тут виникло справжнє невелике меморіальне кладовище. Імена частини похованих воїнів уже відомі, тож будуть виготовлені відповідні таблички. А головне – тепер в Рядовому є місце для зібрання громадян з нагоди Дня Перемоги, інших дат.

Завершилася екскурсія в Сергіївці.

- Це село дружне, його жителі дбають про те, щоб воно було красивим і впорядкованим, – говорить Н.Цапенко.

Особливою її гордістю є дитячий майданчик (вони, до речі, є в усіх населених пунктах сільради), паркан біля нього розмалювала персонажами з дитячих мультфільмів вихователь місцевого дитсадка Ірина Дуденко. На даний час вона працює над прикрашанням Володимирівки.

Кажуть, що, якщо людина талановита, то вона талановита в усьому. Тож якщо Ганнівська територіальна громада на чолі з Н.Цапенко так дбає про благоустрій своїх населених пунктів (а на суботники і толоки, як запевняє Ніна Степанівна, завжди приходить надзвичайно багато людей), то зрозуміло, що і з рештою питань життєдіяльності громади все в порядку. Втім, це тема іншої розмови.

Анатолій РЯБОКОНЬ.

На знімках: володимирівський цвинтар; автобусна зупинка – обличчя села, тож вона має бути упорядкованою; Володимирівка – центр села; тренувальний стадіон ПФК «Інгулець»; тут буде гарний парк; Ганнівський клуб; працівники по благоустрою Світлана Дідус, Тетяна Кіс, Алла Носкова і Наталка Ковальова; техпрацівниця сільської ради Тетяна Самарська доглядає квітники; обрядовий салон в Ганнівській сільській раді чи не найкращий в районі; пам’ятний знак К.Пестушку; братська могила і меморіальне кладовище в Рядовому; Н.Цапенко: «Виготовимо таблички з іменами відомих воїнів»; дитячий майданчик в Сергіївці.

Фото автора.