Днями на клубному сайті ФК «Інгулець» з’явилася не надто приємна новина для любителів футболу Петрівщини: відтепер підвезення уболівальників на домашні матчі «Інгульця» чи «Інгульця-2» в організованому порядку не здійснюватиметься. Тобто тепер усі, хто захоче підтримати улюблену команду, змушені будуть самотужки добиратися до Петрового чи Володимирівки власним або найманим чи, якщо випадає така можливість – громадським рейсовим транспортом.
Як з’ясувалося, причиною такого рішення став інцидент в автобусі у день проведення матчу 31-го туру між командами «Інгулець-2» - «Нива» (Вінниця): хтось із уболівальників (говорять, що це були двоє-троє не зовсім тверезих і, що особливо прикро - далеко вже не юних дебоширів) стали по-хамськи спілкуватися з водієм, ображати його і принижувати. Решта ж – промовчали, зробивши вигляд, що цього не помічають, чи що їх це не стосується.
«Якби я там був у цей момент, – говорить президент клубу Олександр Поворознюк, - то я б висадив їх посеред степу – і нехай би добиралися, як собі захочуть. Але в будь-якому разі я без наслідків цей випадок не залишу. Агрофірма пішла уболівальникам назустріч: ми їм організували безкоштовний підвіз на матчі й додому, водії, що задіяні у нас щодня ще здосвіта, не мають зайвої хвилини, аби присвятити цей час собі, своїй родині, щоб тільки зробити послугу любителям футболу. Їдуть і у вихідні, і у позаробочий час… І тут ось така «вдячність»?! Ну що ж: не цінуємо те, що для вас робиться, то давайте тепер добиратися, хто як може. Чи сидіть удома, дивіться серіали. Можливо, це дозволить краще відчути і зрозуміти ціну вкладеної праці агрофірми «П’ятихатська» та її працівників».
Що ж, заперечити президентові клубу важко. Здається, наш менталітет, наш викривлений світогляд, мовляв – нам усі щось винні, тільки ми не винні нікому й нічого – зіграв свою сумну роль. У цій ситуації найбільше шкода лише неповнолітніх любителів футболу, які навряд чи могли вплинути на хід подій, а постраждають разом з усіма.
Отже, чи довго діятиме таке рішення – сказати важко, зрештою все залежатиме від доброї волі президента клубу та його колег – працівників агрофірми. Але те, що воно має послужити для усіх нас повчальним уроком – не маємо жодного сумніву. І добре, якщо зуміємо з цього уроку зробити належний висновок.
