Олександра Поворознюка зайвий раз читачам районки представляти не доводиться: депутат районної ради кількох скликань поспіль, успішний бізнесмен, президент футбольного клубу, постать, добре знана не лише на Кіровоградщині, а й за її межами…
Втім, сьогоднішнє наше з ним бліц-інтерв’ю стосуватиметься трохи інших речей, гадаємо, - небайдужих для жителів району. В його основі – запитання, з якими до нас зверталися наші читачі, тож тепер їх ми перенаправляємо за адресою.
- Олександре Григоровичу, петрівчани з цікавістю і нетерпінням очікували відкриття магазину по вул. Святковій (що між будівлями «Ощадбанку» й старого Будинку побуту). Здавалося, що роботи по його спорудженню вже добігли кінця. Проте раптом чомусь усе завмерло, стали з’являтися чутки, що тут уже буде не магазин, а якийсь інший об’єкт. Чи так це? Проясніть, будь-ласка, ситуацію.
- Ні, наші плани не змінилися: тут справді вже незабаром відкриється магазин, який здійснюватиме реалізацію продукції виключно виробництва агрофірми «П’ятихатська». Однак вже в ході його будівництва вирішили, що цей магазин повинен стати найкращим як за якістю обслуговування, так і за якістю пропонованої продукції. Мені довелося вже побувати в різних країнах світу, і я звернув увагу, що в найбільш розвинених із них все більшою популярністю користуються магазини, що продають натуральні, екологічно чисті продукти. І, знаєте, мені така тенденція дуже припала до душі. Я сам не звик харчуватися чим попало, й так само не хочу годувати чим попало своїх земляків. Тобто, в нашому магазині ви не знайдете сосисок з невідомо якого м’яса (якщо воно взагалі там буває) чи молочки, в якій можна знайти ледь не половину елементів періодичної таблиці Мендєлєєва. Ніяких ГМО, ніякої пальмової олії, ніяких канцерогенних добавок тощо. Але тут перед нами постала інша проблема: для того, щоб мати змогу виробляти таку високоякісну продукцію, і щоб її асортимент був досить широким – необхідно придбати сучасне обладнання. Ми ж не можемо торгувати лише крупами та олією. От саме над розв’язанням цієї проблеми зараз і працюємо. Звичайно, ще знадобиться певний період для того, щоб встановити це обладнання, запустити його в роботу, навчити персонал правильно його експлуатувати, з дотриманням усіх технологічних вимог. Втім, я не думаю, що це забере надто багато часу. Тож уже скоро наш магазин запрацює – наберіться терпіння. Єдине, про що з певністю можу сказати вже зараз: нам за нашу продукцію соромно не буде, а бренд «П’ятихатської» стане найпопулярнішим серед споживачів.
- Що ж, вдячні за роз’яснення, якщо так, то почекаємо трохи. Натомість ось ще одне запитання, й стосується воно долі колишнього кінотеатру «Інгулець». З’явилися чутки, начебто Ви придбали цей об’єкт. Це правда? І якщо це так, то навіщо він Вам?
- Так, це дійсно правда, а не чутки. Хоча назвати це придбання привабливим у бізнесовому сенсі, мабуть, важко. Тим більше, що споруда доведена вже до такого жалюгідного вигляду, що аби її привести до належного стану знадобиться чимало зусиль і коштів, які навряд чи окупляться най-ближчим часом, якщо взагалі коли-небудь окупляться. І все ж, споглядати далі, як цей колись привабливий кінотеатр, в якому свого часу багато хто з нас провів немало незабутніх щасливих хвилин, тепер руйнується, стаючи таким собі більмом на оновленому обличчі селища, гадаю, просто не маю права. Прикро, що для його попередніх власників поняття патріотизму було лише ні до чого не зобов’язуючим лозунгом, інакше вони не довели б цей колись найпомітніший в Петровому об’єкт до такого стану. Що ж до подальших планів стосовно цієї будівлі… Знаєте, є задумка створити на базі колишнього кінотеатру молодіжний оздоровчо-розважальний комплекс, елементами якого стануть тренажерний зал, фітнес-центр, можливо, навіть плавальний басейн. Хоча, поки що говорити про це, мабуть, передчасно: передусім, ми замовимо детальну експертизу цієї будівлі, до якої залучимо фахових спеці-алістів з будівництва та архітектури, а вже за результатами цієї експертизи будемо вирішувати, як усе задумане втілити в життя, аби надалі експлуатація її була і безпечною, і корисною для жителів селища та його гостей. Принаймні, зі свого боку можу пообіцяти землякам, що зроблю усе можливе, аби старенький кінотеатр знову став однією з найгарніших споруд в Петровому, а не відлякував, як зараз, своїм занедбаним виглядом.
- Що ж, від імені наших читачів ми дякуємо за інформацію. А тепер давайте змінимо тему. Як відомо, в нашій державі триває процес адміністративно-територіальної реформи, одним з елементів якої є створення громад замість існуючих на сьогодні сільських і селищних рад. Різними є думки і оцінки щодо оптимальної кількості цих громад в кожному районі. Цікаво б дізнатися про Вашу думку стосовно того, як це має бути на Петрівщині? Як гадаєте, скільки громад для нас було б найдоцільніше створити?
- Так, справді, я знаю, що в різних районах до цієї процедури ставляться по-різному. Є такі райони, де кількість новостворених громад пропонують замінити такою ж, якою була й кількість сільських та селищних рад (хоча, якщо повністю збережеться структура управління разом з адміністративним апаратом, то в чому ж тоді суть реформи – у зміні назви чи як?). А в інших ра-йонах пропонують навпаки: один район – єдина громада. Мені ж здається, що обидва приклади – це крайнощі. Скажімо, в останньому варіанті є суттєва небезпека того, що віддалені села постійно залишатимуться без належної уваги, адже, перш за все, усі кошти й організаційні зусилля концентруватимуться в центрі. А люди ж скрізь хочуть жити й заслуговують на те, щоб жити в людських умовах, не лише в Петровому, а й у найвіддаленішому селі. Щоб під час дощу не місити грязюку, а відчувати твердий асфальт під ногами, а з настанням сутінок, щоб дорогу додому освітлювали ліхтарі на стовпах. Та що там казати, якщо ще й звичайний водопровід для багатьох залишається омріяною розкішшю. Чи в змозі з єдиного центру в районі хтось відстежувати усі оці проблеми? Сумніваюсь, відверто кажучи.
Для нашого району я вважаю оптимальною кількістю три громади. Одна, безперечно, - з центром в Петровому, найбільшому за площею і найчисленнішому за кількістю мешканців населеному пункті. А ще дві громади можуть бути створені в тих населених пунктах, де на сьогодні сформувалися найпотужніші базові сільгосппідприємства, яким, в будь-якому разі, доведеться брати на себе значну частину соціальних та житлово-комунальних проблем. На сьогодні центрами таких громад можуть стати Ганнівська та Новостародубська сільські ради. А вже мешканці інших населених пунктів мають самі вирішувати, до якої з громад їм найзручніше географічно і найвигідніше економічно приєднатися – до Ганнівської, Новостародубської чи Петрівської. Наскільки мені відомо, законодавча база не обмежує ініціативу щодо об’єднання громад, які раніше адміністративно входили навіть до різних районів, і навіть до різних областей. Головне, щоб кожна з таких новостворених громад була самодостатньою, змогла сама себе утримувати, але при цьому не повинно бути «привілейованих», а поряд – занедбаних сіл. Ми всі повинні зрозуміти, що сила нашої держави – в єдності її громадян, а для цього ніхто з них не повинен себе відчувати забутим, занедбаним, нікому не потрібним. Лише такий підхід може стати основою для створення майбутньої – справді сильної і справді авторитетної у світі держави Україна, про яку ми всі мріємо, і яку ось уже скільки років нам поки що не вдається побудувати.
- Що ж, ми вдячні Вам за спілкування, бажаємо, щоб усе задумане обов’язково здійснилося, а Ви продовжували радувати і дивувати своїх земляків новими досягненнями, цікавими і перспективними проектами й ідеями.
Спілкувався Володимир Кіфенко.
