Спортивні новини

Нарешті, в двадцять третьому турі чемпіонату України серед команд першої ліги, сталося те, чого уболівальники «Інгульця» чекали так довго і поки що без-успішно: наша команда здобула свою першу виїзну перемогу, довівши таки, що здатна яскраво і видовищно виступати не лише на власному полі, але й на виїзді. До речі, грали на такому полі, що нагадувало чийсь витоптаний город, на якому лише деінде ще збереглися острівці зеленої трави. Причому, приємно, що «битими» залишилися не аутсайдери, десь із дна турнірної таблиці, а амбі-ційний «Черкаський Дніпро», який ще торік був срібним призером чемпіонату і до Прем’єр-ліги не потрапив лише тому, що в її регламенті відбулися зміни, згідно з якими кількість команд-учасниць скоротилася до дванадцяти, а отже підвищитися в класі змогла лише одна команда – нею стала, як відомо, «Зірка» з Кропивницького. Завдання виходу до ПЛ стояло перед черкащанами й цьогоріч, однак ряд невдач, серед яких і втрачені очки в двобоях з «Інгульцем», схоже, ці плани зробили дещо примарними. І тим не менш «Дніпро» посідав доволі пристойну восьму сходинку, тож перед грою і спеціалісти, і букмекерські контори віддавали беззаперечну перевагу саме господарям.

Тим приємніше констатувати (гадаю з цим погодяться усі, хто дивився телетрансляцію на каналі Х-SPORT чи на ютубі), що ні за якістю, ні за організацією гри «Інгулець» абсолютно не поступився господарям. Більше того – атаки нашої команди були помітно гострішими і цікавішими. Дуже надійно і ефективно зіграла команда і у відборі, результатом чого став перший забитий м’яч. Після введення м’яча в гру гравець черкащан не зумів його обробити належним чином, «відпустивши» на кілька кроків, чим миттєво скористався наш камерунський легіонер Елла Кен, в один дотик переправивши спортивний снаряд на Євгена Запорожця. Той же, у свою чергу, віддав ідеальний за точністю пас на хід Олександрові Мішуренку. «Мура» ж (як по-дружньому називають Сашка в команді) розпорядився цією передачею «по-гроссмейстерськи», не пішовши на зближення з голкіпером, а пробивши повз нього з-під захисника надзвичайно сильно і влучно у дальній нижній кут воріт. Здається, цей гол був одним із самих красивих за увесь період виступів Мішуренка в «Інгульці», а головне – надзвичайно важливим для досягнення, нарешті, потрібного нам результату. Забивши порівняно швидкий гол (сталося це на 17-й хвилині гри) «Інгулець» свідомо віддав ініціативу господарям, ставши грати другим номером. І, як з’ясувалося далі, така тактика виявилася абсолютно вірною, адже в захисті цього разу наші хлопці зіграли надзвичайно надійно і упевнено, не дозволивши господарям створити якихось суттєвих загроз воротам Ганєва. Винятком був хіба що один епізод в середині другого тайму, де черкащани справді мали чудову нагоду зрівняти рахунок, але нас врятувало везіння та нерозторопність нападника черкащан, який не влучив головою по м’ячу після прострільної передачі перед уже порожнім кутом воріт. Можна до небезпечних також віднести епізод уже ближче до кінця гри, коли «дніпрянин», перекидаючи головою м’яч через голкіпера, так само перекинув і поперечину воріт. Здається, це й усі загрози, що могли реально засмутити уболівальників нашої команди. Натомість «Інгулець» таких небезпечних моментів створив у кілька разів більше, чого вартий хоча б епізод наприкінці першого тайму, коли той же Елла Кен, якого чудовою контратакою наші гравці вивели сам на сам з голкіпером, не зумів переграти потужно провівшого гру, не зважаючи на невтішний для себе результат, стража воріт «Черкаського Дніпра» Кучинського.

І все ж виїзна модель гри з акцентом на швидких контратаках таки увінчалася успіхом вже у додані арбітром до основного часу хвилини. Саме тоді, коли черкащани кинулися вперед усією командою, аби врятувати хоча б нічийний результат, наші хлопці знову надійно зіграли у відборі, а потім Євген Немтінов, відтягнувши на себе одразу трьох захисників «Дніпра», віддав чудову передачу під удар Артему Прошенку, «постріл» якого виявився по-більярдному точним – у самісінький нижній кут воріт. Кучинський начебто і зреагував на нього своєчасно, але удар вийшов настільки точним і незручним для голкіпера, що відбити його, напевне, не зуміли б і більш висококласні воротарі.

Таким чином перша виїзна перемога «Інгульця» з рахунком 2:0 і перші три очки у весняній частині чемпіонату відчутно підняли настрій уболівальникам нашої команди. І все ж однієї перемоги для того, щоб поліпшити своє турнірне становище - виявилося замало. Ми знову повернулися на тринадцяту сходинку лише на кілька годин: уже того ж вечора нас звідтіля потіснили футбо-лісти «Гірника-Спорт» з Горішніх Плавнів, які спромоглися на останніх секундах гри здолати у Харкові місцевий «Геліос» з рахунком 0:1. А наступного дня на незатишну п’ятнадцяту сходинку нас «пересунула» «Буковина», яка з таким же рахунком 1:0 здолала вдома стрийську «Скалу». Отож для того, щоб переконливіше віддалитися від «слизької» зони вильоту, треба брати очки (бажано – максимум) ще у двох-трьох іграх підряд. До речі, чудова нагода поліпшити турнірне становище випаде уже в наступному турі, який відбудеться наприкінці поточного тижня. Адже наші прямі конкуренти – «Гірник-Спорт» та «Буковина» - зіграють між собою, тож хтось із них (а, можливо, й обоє) не обійдуться без очкових втрат. Та й виїзна зустріч «Миколаєва» у Києві з «Оболонню-Бровар» також дає сподівання на втрату миколаївцями залікових балів. Щоправда, для нас усі ці розрахунки будуть суттєвими лише в разі домашньої перемоги над «Геліосом». Що переграти харків’ян нам цілком до снаги, здається, стало зрозумілим ще під час гри першого кола, адже у Харкові «Інгулець» володів й ігровою, й територіальною перевагою. Але прикро поступився 0:1 через одну-єдину помилку в обороні під час виконання стандартного положення. Втім, тоді, нагадаємо, «Інгулець» був у не найкращому своєму психологічному стані: Едуард Хавров від управління командою вже відійшов, обов’язки ж головного тренера тимчасово виконував Дмитро Колодін, який ще не володів достатньою мірою інформацією про потенціальні можливості гравців команди. Цього ж разу, сподіваємося, «Геліос» виявиться нашим хлопцям цілком «по зубах», якщо тільки не станеться переоцінки власних сил. Не можна в жодному разі забувати, що харків’яни цілком заслужено перебувають в чільній шістці чемпіонату, і хоч у їх складі немає якихось особливо яскравих зірок, однак, в цілому, це колектив дуже зіграний, стабільний, а враховуючи домашню поразку в попередньому турі – ще й буде супермотивованим. Словом, здається, на нас чекає запеклий двобій, який для турнірної долі нашої команди багато в чому може стати визначальним.

А от «Інгулець-2» знову розчарував. У домашній грі з одним із аутсайдерів ліги – запорізьким «Металургом», тим самим, який, нагадаю, «Інгулець-2» у першому колі на очах запорізьких уболівальників у їх рідних стінах «виніс» з рахунком 0:6, тепер спромоглися лише на нічию 2:2. Щоправда, тоді у нашій команді був зовсім інший склад виконавців. У звітному матчі сподобалися хіба що Валерій Коверник та Віталій Рябушко. Ну ще, можливо, Олексій Красов та й ветеран команди Віталій Колєсніков, для якого ця гра хоча і була не з найбільш вдалих, але поки він перебував на полі, то хоч постійно відтягував на себе двох-трьох захисників, а відтак «Металург» про атакувальні дії взагалі не замислювався. У першому таймі запоріжці взагалі лише одного разу пробивали по воротах «Інгульця». А далі, вже традиційно, Андрій Кононенко зробленими замінами замість посилити – послабив атакувальний потенціал команди,тож утримати хитку перевагу, до радості кількох десятків запорізьких «ультрас», ми не зуміли. Взагалі, вважаю неправильним, коли діям тренера негативну оцінку дають журналісти чи уболівальники: відверто кажучи, ми можемо не знати усіх деталей і тонкощів процесів, що відбуваються в команді. І все ж, історія з замінами, які руйнують і без того не надто виразний малюнок гри нашої команди, стала аж занадто часто повторюватися, тож і мовчати далі вже складно. Наступну гру «Інгулець-2» проведе в Нікополі з місцевим «Нікополь НПГУ». Побажаємо ж успіхів обом нашим командам і чекатимемо від них як чудової гри, так і прийнятного результату.

Положення команд

Перша ліга

Друга ліга

- З ФК «Полтава» знято 3 очки згідно з рішенням КДК ФФУ від 10.11.2016 року.

Володимир Кіфенко.