«Мати» - це таке близьке і рідне слово, що дає відчути турботу про тебе, надію, увагу, піклування. Тобто, якраз ті прояви, які за роки Української незалежності ми від держави не відчували і навіть не сподівалися вже на краще.

Але нарешті Бог послав нам справжнє благо - Світлану Олександрівну Тилик. Її обрали Петрівським селищним головою. З перших днів своєї важкої роботи вона взялася за непосильний камінь порятунку рідного селища, який, здавалося, вже міцно засмоктала муляка занепаду й безнадії. Але Світлана Олександрівна взялась зрушити його з місця і зробити з нього те, про що замріяла. Це з великою напругою їй вдається, бо вона вродилась матір’ю-лідером. І в біді Світлана Олександрівна нас не залишить. Насамперед, вона взялася за відродження парку, опорядкувала набережну, очистила річку для дітей, привела в порядок пляж, зробила лавочки під навісом,щоб дітям можна було сховатися в холодочку, поставила там роздягальні, після чого негайно взялася за ремонт мосту через річку.

А скільки вона витратила сил, щоб добросовісно, чесно поступали працівники під час ремонту, щоб лишнього нічого не списали на цей ремонт і боролася за кожну витрачену копійку, за кожен грам фарби.

Світлана Олександрівна не забула і про стан доріг по селищу і про те, що слід відремонтувати вул.Кірова, Свердлова, Ворошилова та інші. Мені доводилося ходити до селищної ради два роки до попереднього голови з клопотанням, щоб поставили два знаки обмеження швидкості руху транспорту по вулиці Кіровоградській при в’їзді в Петрове, але в селищній раді тоді так і не знайшлося для цього 400 грн. І лише тепер з”явилися гроші. Або скільки існує Петрове - жителі вулиць Кіровоградської, Фрунзе, Радянської Армії та інших ходили до вечірньої пори навпомацки, освітлення їм і не снилось. А Світлана Олександрівна помітила нашу занедбаність, освітила ці вулиці. Тепер ми живемо із задоволенням і дякуємо їй.

Вона взялася і за заміну старих водопроводів, щоб люди пили чисту воду і розраховувались за неї справедливо, згідно використаних кубів, і щоб оплата була нижчою, а селищна рада до-плачує до об”єктивної вартості цієї послуги різницю. Велику увагу Світлана Олександрівна приділяє і дитячим садочкам, планує впорядкувати дитячі майданчики з допомогою коштів селищної ради.

І ще багато в неї подібних планів. Тобто робить і робитиме те, що стосується добробуту населення. Вона не забула і про пенсіонерів. Для них організовує свята. Навіть підвозить їх на свято автобусом і робить для них приємне, бо вони довгі роки були забуті владою.

А тепер ми стали оживати, навіть вірші писати.

Тож нехай Бог дає їй силу, витримку, за її старання.

Марія Гончаренко, жителі вулиці Чумацької.