Як приємно відчувати, що справа, якій ти присвятив все своє життя, дала свої плоди Особливо, коли ти вкладав у цю справу частину своєї душі. І неважливо, хто ти: будівельник, лікар чи вчитель. Аби тільки праця ваша не пропала марно.
Я – вчитель і горда тим, що протягом 40 років своєї педагогічної діяльності дарувала своїм вихованцям теплоту власної душі, вчила їх мудрості і людяності.
Нещодавно до мене з сусіднього містечка, де я довгий час працювала, завітав у гості мій останній випускний 10-А клас. Через багато років вони зібралися, аби привітати свою вчительку. І не треба більшої нагороди для мене, ніж така шана і увага. Оце і є результат моєї роботи. Усі вони стали успішними, порядними, а головне – добрими. А слово моє про дівчинку, яка колись теж навчалася у мене в тому ж сусід-ньому містечку. Це - Таня Поворознюк. Я добре пам’ятаю цю симпатичну дівчинку, яка приїхала до міста здобувати професію.
Зразу скажу, що це був взірець успішності, порядності і здібності, а головне – бажання навчатися.
За програмою курсу «Естетичне виховання» ми говорили з учнями про красу рідного краю, про музику. І, звичайно ж, про прекрасні людські почуття, стосунки між людьми. Я бачила, як горіли оченята дітей, як наповнювалися теплом їх душі, коли ми читали в класі, а потім обговорювали повість Чінгіза Айтматова «Тополек мой в красной косынке». Сама назва повісті говорить сама за себе. Я тоді побажала Вам зустріти в житті таке кохання.
…Пройшли роки. Тепер Тетяна Григорівна Поворознюк (називаю дівоче прізвище) – заступник директора по господарській роботі ТОВ «Агрофірма «П’ятихатська». Як бачимо - людина відповідальна. Вона досягла у своєму житті чимало. Здобула освіту, має відповідальну роботу. Сподіваюсь, і в особистому житті вона щаслива. Я рада за тебе, моя дівчинко!
До речі, я побувала на деяких об’єктах твого господарства. Всюди порядок, прямо радує око. Мені особисто подобається бувати у Володимирівці. Там всюди відчувається прогрес, кожного дня з’являється щось нове. Не треба забувати про те, хто там є генеральним директором. Можна бути впевненим у тому, що там буде всюди порядок.
Тобі ж, Тетянко, побажаю бути завжди принциповою і вимогливою, але доброю: живи з людьми і для людей, і тоді тебе будуть поважати.
До контори агрофірми ранком під’їхало червоне авто. За кермом Тетяна Григорівна. Це вона поспішає на ранкову оперативну нараду при директорові.
Успіхів Вам, шановна Тетяно Григорівно!
І як було б приємно, щоб при зустрічі, Тетянко, ти мені сказала: «Добрий день, вчителько. Як поживаєте? Як ваше здоров’я?» І більшої нагороди мені в житті не треба.
Лідія Зуєнко, ветеран освіти. с. Ганнівка.
