Сторінками історії
15 березня 1927 року, тобто рівно 90 років тому, за планом першої радянської п’ятирічки у Запоріжжі розпочалося будівництво Дніпровської гідроелектростанції, пізніше відомої на увесь світ під назвою «ДніпроГЕС імені В.І.Ле-ніна». Свого часу цей об’єкт був однією з найбільших і найзначиміших гідротехнічних споруд у світі, а економічний потенціал новозбудованої станції дозволив значно прискорити розвиток промисловості і сільського господарства на території УРСР.
Автором проекту і головним інженером Дніпробуду став Іван Александров, а очолив будівництво Олександр Вінтер. Для того, щоб збудована гребля створювала розрахунковий перепад рівнів води, довелося затопити понад 15,5 тис.га земельних угідь, переважно добротних чорноземів. Для реалізації проекту з самого початку було залучено 13 тис. робітників, а вже до 1931 року їх кількість зросла до 36 тис. Для них навіть побудували окреме Соцмістечко і створили спеціальну інфраструктуру. Турбіни для станції було придбано в американської компанії «General Electric». За підрахунками спеціалістів, загальна сума витрат на нову ГЕС становила 400 млн. доларів, що на той час вважалося просто неймовірною сумою. Офіційне відкриття станції запланували на 1 жовтня 1932 року, але, за вказівкою Сталіна, урочистий мітинг перенесли на 10 жовтня, коли й була здана перша черга ДніпроГЕС з п”яти енергоблоків. А вже 16 квітня 1939 року був запущений останній 9-й енергоблок, після чого станція вийшла на свою планову потужність – 560 МВт. Собівартість 1 кВт/год, який виробляла на той час ДніпроГЕС, стала найменшою у світі.
Під час Великої Вітчизняної війни радянські війська, відступаючи, підірвали станцію. Проте вже 3 березня 1947 року станція знову дала струм. Сьогодні її потужність складає 650 МВт, а загальна потужність Дніпровського каскаду ГЕС, до складу якого вона входить, сягає майже 4 тис. МВт.
