23 лютого для чоловічої половини наших громадян, передусім для осіб середнього і старшого віку, тривалий час було особливим днем. Незалежно від того – визнавали ми святом День Радянської Армії та Військово-Морського Флоту, чи ні – мало кому вдалося уникнути військової служби. І, попри усі сьогоденні ідеологічні трактування, ця військова служба для багатьох з нас залишила помітний слід в біографії, теплі спогади про бойову дружбу, військову взаємовиручку і багато інших - не лише однозначно негативних речей.
Сьогодні ми маємо свою власну країну і своє власне військове свято. І це, очевидно, правильно – так має бути у незалежній державі. Але не маю жодного сумніву в тому, що намагання викреслити начисто з нашої пам’яті, з нашої спільної історії абсолютно всі колись такі важливі і значимі для усіх нас дати – є великою помилкою. Її плоди ми пожинаємо вже сьогодні, коли знавіснілі пропагандисти з країни-агресора та їх криміналізовані сателіти з Лугандону на кожному кроці верещать, що це вони «барци с фашизмом, синов”я і анукі пабєдітєлєй», тоді як наші батьки й діди, що пішки пройшли під розривами бомб і снарядів фронтовими дорогами аж до Берліна, раптом виявилися «бандєрафашистамі». Ось і їхній вождь заявляє, що Росія й самотужки б перемогла фашизм, бо вона «страна-пабєдітєль».
Втім, про наші ідеологічні прорахунки ще буде можливість поговорити, а сьогодні – про творчість наших маленьких співгромадян, учнів 4-В класу Петрівської ЗШ І ступеня – шкільні оповідання, підготовлені саме до 23-го лютого, до дня, який для більшості їхніх тат та дідусів залишиться знаковим на усе життя. І невипадково головними героями цих маленьких оповідей є саме татусі.
Володимир Кіфенко.
Щаслива дитина
Мій татусь - найкращий. Мені здається, що він все на світі вміє!
Я щаслива тому, що у мене є МІЙ ТАТО. Коли я була ще маленькою, крихіткою, він читав мені казку «Пан Коцький». Я досі пам’ятаю, як мене це захоплювало. На фото, що збереглися, я сяю від щастя поряд з ним. Іноді татко допомагає мені вчити уроки. Татусь такий розумний, він може розв’язати найскладнішу задачу. Нещодавно я брала участь в конкурсі учнівських науково-дослідницьких робіт. Моя робота називалась «Сонце світить для всіх однаково». Татко взявся мені допомагати. Він виготовив такий макет Сонячної системи, що члени журі були спантеличені.
Спочатку вони подумали, що ми купили цю наочність в магазині. До речі, ми з Сонечкою і матусею йому допомагали. Впевнена, що саме тому я й перемогла. Тато дуже нас любить і балує. Але, якщо треба, буває й дуже вимогливим. Ми всі прагнемо його не засмучувати. Я добре вчуся і не сварюсь з сестричкою. Майже ніколи! Тата радують наші успіхи й перемоги. Я так люблю, коли ми всі разом відпочиваємо на нашому затишному подвір’ї. Тут татко облаштував нам басейн, майданчик для гри в бад-мінтон, бесідку.
Вже й рука стомилась писати, а ще так багато можна розповісти про нього. Ось який він, МІЙ ТАТУСЬ! Я – щаслива дитина, тому що МІЙ ТАТО – найкращий!
Поліна Діброва.
Найкращий татусь
У нас дружна сім’я. Головний у ній – тато. Він і на роботі очолює колектив співпрацівників.
Я дуже люблю свого батька і хочу бути схожим на нього. Я обожнюю години, які ми проводимо разом. Найбільше мені подобається грати з татом у футбол! Особливо приємно спостерігати, як тато працює. За що б мій таточко не брався, все він робить з задоволенням, старанністю і впевненістю. Мені подобається в усьому йому допомагати. Все у нас виходить красиво та до ладу! Нещодавно ми разом виготовили годівничку для птахів! Птахам сподобалась. Я впізнав біля неї горобчиків, синичок, омелюхів.
Татусь вимогливий до себе та інших. Він, іноді, не часто, сварить мене. Досить лише його погляду - і я ладен зробити все можливе, аби він тільки не сердився. Буває, що мені здається, що татко надто суворий, і я ображаюсь. Але минає час, і я розумію, що він був правий. Підлеглі поважають його за високий професіоналізм і дружню підтримку та розуміння. Тато нікому не відмовляє в допомозі.
Мій татусь – найкращий: мудрий, працьовитий, розумний, наполегливий у добрих справах, кмітливий, вправний, співчутливий, винахідливий, енергійний, веселий, добрий… Нам (мені, сестричці, брату та мамі) за ним затишно, надійно і спокійно.
Люблю тебе, таточку! Будь здоровий, не хворій, мій татусю дорогий!
Олександр Поворознюк.
Тато
Я щаслива, коли тато вдома!
Мій тато вміє наполегливо працювати, невимушено жартувати, справедливо вимагати та дуже сильно всіх нас любити.
Татусь гарний зовні. Він високого зросту, середньої статури. У нього великі темні очі, ласкавий погляд. Мій таточко – розумний, кмітливий і турботивий. Я люблю свого тата за те, що він про мене піклується. Я відчуваю його добро, увагу, підтримку щомиті. Татусь жодної хвилини не марнує, постійно працює. Мені подобається грати з татом в рухливі ігри та майструвати. Нещодавно я допомагала татові виготовляти годівничку для птахів. Чудова пташина їдальня у нас отрималась! Зараз пташки ласують у ній насінням. Я рада, що допомогла таткові зробити корисну справу. Мені з моїм татусем завжди затишно і спокійно. Мрію, щоб у нього з’явилось більше вільного часу для спілкування зі мною. Я так його люблю!!!
Ось який у мене татусь!
Уляна Бугаєнко.
Мій тато – найкращий
Мій татко – весела і працьовита людина. В нашій сім’ї він відповідає за добробут і злагоду.
Татові доводиться багато працювати, щоб забезпечити нам з мамою заможне життя. Він сам збудував нам будинок. У ньому затишно і тепло. А який зручний і гарний двір облаштував для нас тато! Татусь часто робить нам з мамою подарунки. Мені на новорічні свята подарував вертоліт (від Діда Мороза). Такий класний, крутий і прикольний!
Тато – відповідальний і турботливий. Він докладає максимум зусиль, щоб ми з мамою були щасливі. Ми дуже любимо тата. Бережемо його здоров’я. Мама готує для нього смачні, його улюблені страви: італійські макарони з котлетами, борщ та суп. Я старанно навчаюся і завжди слухаюся мого татунечка. Мені подобається з ним майструвати. Ми разом виготовили дуже гарні та зручні для птахів годівничку і шпаківню. Тато навчив мене рибалити, грати у футбол, орієнтуватися на місцевості за компасом. Люблю свого татунечка! Коли я виросту, зроблю все, щоб татова старість була не менш щасливою, ніж моє дитинство!
Живи вічно, мій татусю!
Владислав Мальцев.
Мій тато
Мого тата звати Іван. Він працює на кар’єрі. Татко розмовляє зі мною, як з дорослим. Він спокійний і розважливий. У вільний час ми з ним майструємо, паркуримо, читаємо. Мені поряд з ним так цікаво і радісно!
Ми всі (я, Сашенька-сестричка і матуся) дуже любимо нашого таточка. Я і Сашенька завжди його слухаємось. Наш тато здійснює багато гідних вчинків: допомагає іншим людям полагодити техніку, господарює, підтримує людей похилого віку. Тато для мене – бездоганний взірець. Я завжди буду брати з нього приклад. Хочу, щоб татусь мною пишався. Для цього я стараюсь бути дисциплінованим, охайним, слухняним. Мені це нелегко вдається. Тато мені в цьому допомагає своїми мудрими дієвими порадами, підбадьорює. Я впевнений, у мене все вийде тому, що у мене є МІЙ ТАТО!
Ось який він – мій татусь!
Іван Годун.
Мій татусь
Я дуже люблю свого тата! Мій татусь ставиться до мене з любов’ю і розумінням. Таточко ніколи на мене не кричить і не сварить.
Мій тато наполегливо працює, щоб заробити багато грошей і дарувати нам з мамою подарунки, відпочивати та подорожувати разом. Татусь дуже гарний, розумний, добрий та веселий. Він завжди зі мною грається і підтримує в усьому. Татко навіть вчить мене водити машину! І поряд з ним у мене все отримується!
Я щаслива, що у мене є такий татуля – найкращий у світі друг і порадник!
Олександра Сокол.
Найкращий тато
Я люблю свого тата.
Татусь у мене – найкращий! Щодня він ходить на роботу, щоб заробити гроші і купити нам одяг та їжу. Тато – водій з 20-річним стажем. Він працює пожежником. Ми з мамою за ним, як за стіною, почуваємося надійно, затишно та впевнено. Люблю, коли татко учить зі мною уроки. Тато ставиться до мене з любов’ю і розумінням. Так класно грати з ним у футбол! Все, що радить мені таточко, завжди спрацьовує мені на користь. Нещодавно я посварився з другом. Мені було сумно і тривожно на душі. Я поділився своїми переживаннями з татом. Він мене про все детально розпитав і сказав:
- Не хвилюйся, синку, все буде добре!
Так і вийшло. Наступного дня тато прийшов до школи після уроків, поговорив з Сашею. І ми помирилися. Ось так!
Я дуже щасливий, що у мене є такий тато!
Дмитро Каплун.
