Ми вже звикли до того, що нас впродовж багатьох років «годують» казкою про європейський вибір України. Розпочав ці розмови ще Ющенко, піддавши критиці «багатовекторність» Кучми. На словах все було нібито правильно, та біда в тому, що словами все і за-кінчилося. А на ділі «народний президент» хіба що позиціонував себе, як чи не найбільшого патріота України, а тим часом затіяв ганебну гризню з Ю.Тимошенко, «віддячивши» їй таким чином за те, що, фактично, вона зробила його президентом. Бо без підтримки очолюваної нею політичної сили далеко йому було до президентства, як куцому до зайця. Та головне, чим він займався, як тепер зрозуміло, - само-збагачувався, продавши, зрештою, і свою совість, і посаду президента Януковичу.
Янукович також на словах був за шлях до Європи, та чим закінчився цей шлях – відомо.
Здавалося, що нова, постмайданна влада, окроплена кров’ю героїв Небесної сотні і захисників України, які протистоять бандитсько-сепаратистським «недореспублікам» та ро-сійським агресорам, дійсно розпочне справжні реформи, які наблизять Україну до Європи. Та чим далі в часі відсувається революція Гідності, тим далі відсувається і мрія про входження нашої держави в сім’ю європейських народів.
Від часу свого обрання президентом П.Порошенко вже кілька разів заявляв, що «чітко упевнений» у тому, що Україна ось-ось отримає безвізовий режим з ЄС, вже не раз навіть називав конкретні терміни, коли це станеться. Він, мабуть, уявляє, що для всіх українців безвізовий режим - це найсолодша мрія. Та скажіть чесно – чи потрібен він тим, хто ледве зводить кінці з кінцями, а таких в Україні зараз переважна більшість? Тож і Європа вже вкотре знайшла привід, аби опустити нашого Президента на землю, чітко йому пояснивши, що таку Україну, яку ми поки що спромоглися створити – корумповану, брехливу, безвідповідальну, в ЄС бачити не бажають. Ще одним, досить вагомим аргументом для «євроскептиків», які не бажають бачити Україну в Євросоюзі, стало оприлюднення електронних декларацій про статки народних депутатів і державних службовців, які стали беззаперечним свідченням всеохоплюючої, глобальної корупції в Україні. «Хітом» соціальних мереж став вислів: «Виявляється, що це нардепи і вище керівництво України можуть надавати фінансову допомогу МВФ, а не навпаки». Гадаю, що жодна людина не має сумнівів стосовно того, чи праведно нажиті захмарні статки людей, які нібито не мають бізнесу та живуть виключно на платню державних службовців. І хоча наші можновладці мало не плачуть: «Ми виконали всі вимоги ЄС, але євробюрократи вигадують все нові причини, щоб відтермінувати надання безвізового режиму», та головними є причини, згадані вище – корупція та імітація реформ, замість їх запровадження.
Тож варто, мабуть, зосередитися на наведенні порядку в державі, створити таку ситуацію, коли б корупціонери і злодії не створювали закони для себе, а сиділи, нарешті, в тюрмах як це колись обіцяв той же Ющенко, коли б закон був реально один для всіх, коли б розвивалася економіка, а не жирували ті, хто невпинно грабує наші надра. А коли наведемо порядок, відродимо економіку, забезпечимо пристойний рівень життя для всіх громадян, тоді і подумаємо – чи потрібна нам Європа з її проблемами і протиріччями, мільйонами біженців, «по-літкоректністю», доведеною до маразму? Адже головне – нормальне, заможне життя, а не членство в сумнівній і хисткій структурі, яка вже, практично, розвалюється, чи не так?
Та є один аспект, про який чомусь майже не згадують, на відміну від попередніх років. За часів президентства Ющенка багато слів було сказано про важливість приєднання України до НАТО. Та й Янукович не відмовлявся від цієї ідеї. Варто згадати, що свого часу комуністи та інші ліві партії, разом з Партією ре-гіонів, не раз влаштовували гучні акції протесту проти щорічних спільних військових навчань з підрозділами Північноатлантичного альянсу, які, зазвичай, проходили в Криму. Але, як тільки до влади прийшов Янукович, жодних протестів більше не було, хоча навчання проводилися, як і раніше, щороку. Крім того, в перший же рік президентства Януковича в багатьох регіонах, в тому числі і в нашій області, пройшли масштабні агітаційні заходи за вступ України в НАТО. Я сам був учасником такого семінару в Кіровограді, на якому були присутні військові аташе кількох країн, членів НАТО, був влаштований прямий телеміст з штаб-квартирою НАТО, під час якого журналісти могли задавати будь-які запитання посадовцям цієї структури.
Сьогодні зрозуміло, що, якби зусилля були спрямовані в першу чергу на вступ в НАТО, а не в ЄС, і Україна стала його членом, то не було б нинішнього кровопролиття, підступної війни з Росією. Та замість цього Янукович, будучи маріонеткою Кремля, фактично знищив Збройні Сили України, розпродав величезну кількість сучасних озброєнь, залишивши державу беззахисною перед лицем російської агресії.
На даний час співробітництво України з НАТО перебуває на найвищому рівні за всі роки існування незалежної України. Інструктори НАТО навчають українських вояків, допомагають адаптувати нашу армію до стандартів альянсу. Невдовзі ми побачимо і позицію новообраного президента США Трампа стосовно України. Аналітики сподіваються, що вона буде більш рішучою, на відміну від Обами, у питанні щодо зупинення агресії Росії. Адже він є висуванцем Республіканської партії, яка вимагала від Обами надання Україні сучасної зброї і застосування до агресора жорсткіших дій.
Тож є сподівання, що вже незабаром Україна буде готовою до повноправного членства в Північноатлантичному альянсі, що стане запорукою її незалежності і цілісності. А ЄС може і зачекати.
Анатолій РЯБОКОНЬ.
