З точки зору фізіології кашель (як і чхання) є нормальною рефлекторною захисно-пристосувальною реакцією у відповідь на подразнюючу дію негативних факторів (пилу, алергенів, тютюнового диму та ін.). Він може спостерігатися й у абсолютно здорових дітей (в середньому 10 коротких кашельних поштовхів протягом доби, переважно в денний час).
Дихальні шляхи та бронхи людини вистилає епітелій, що складається з клітин, кожна з яких має близько 200-500 війок: їх синхронний і скоординований рух з частотою 200-260 коливань у хвилину і забезпечує виштовхування слизу, пилу, чужорідних організмів. Цей механізм самоочищення називають мукоциліарний кліренсом.
Його ефективність залежить не тільки від роботи «клінінг-служби» у вигляді війок: коли мокрота стає більш в’язкою, липкою через підвищене вироблення клітинами слизу або, наприклад, змінюється температура тіла, вії склеюються, робота транспортної системи погіршується, вона втрачає здатність забезпечити адекватний захист.
У таких ситуаціях на перший план виходить захисна роль кашлю. У гортані, трахеї та великих бронхах розташовані закінчення блукаючого нерву, подразнення яких чужорідними тілами або бронхіальним секретом призводить до активізації кашльового центру, який знаходиться в мозку.
Останній викликає скорочення дихальних м’язів бронхів, гортані, грудної клітки, живота і діафрагми. Після глибокого вдихання при закритій голосовій щілини дихальна і допоміжна мускулатура напружуються, різко підвищується тиск в дихальних шляхах, а коли щілина відкривається, стиснене повітря з великою швидкістю виходить назовні, «несучи» з собою їх вміст.
Причина та наслідки.
Лікарі називають понад 50 захворювань, що супроводжуються кашлем. Частіше його викликають гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), бронхіт, плеврит, пневмонія, попадання в дихальні шляхи чужорідного тіла. Слід враховувати, що кашель може стати симптомом таких небезпечних станів, як бронхіальна астма, тромбоемболія легенева артерія, серцева недостатність, муковісцидоз, туберкульоз, гастроезофагіальна рефлексна хвороба і навіть пухлини; появлятися внаслідок приймання деяких лікарських засобів і мати неврогенний характер.
Кашель буває гострим і хронічним; епізодичним, приступоподібним і постійним; сухий (кашель у курців, при ларингіті, трахеїті, гострому бронхіті, плевриті, вдиханні парів речовин що подразнює, наявності чужорідного тіла) і вологий (на тлі ГРВІ, пневмонії, бронхіальної астми в період загострення, хронічного бронхіту, туберкульозу, пухлин).
Сухий звучний («гавкаючий») кашель, поєднується з першінням в горлі, хрипотою або втратою голосу, характерний для ларингіту (запалення гортані); «Як в бочку» - для трахеїту; сухий і вкрай болючий кашель, іноді супроводжується болем у боці, може свідчити про плеврит, а нападоподібний болісний кашель з виділенням невеликої кількості мокротиння - при кашлюку. Болісний і нав’язливий характер, поява дискомфорту, порушення сну або якості життя внаслідок кашлю свідчить про те, що він з захисника перетворюється в небезпечного супротивника.
Роман Колісник.
