«Не хлібом єдиним живе людина», - ці слова з Біблії, що стали крилатою фразою, говорять про те, що людині для щастя мало лише матеріального благополуччя: духовні потреби для неї не менш важливі.
Формуванню особистості, її культурному розвитку сприяє мистецтво, що приносить яскравість у життя. Саме завдяки мистецтву людина може поділитися з іншими своїми почуттями та баченням світу.
Мистецтво присутнє у нашому повсякденному житті: у картинах природи, у букеті подарованих квітів, у кулінарії, у дизайні одягу, меблів, посуду тощо. Краса мистецтва дарує особливий настрій.
Оновленню духовного життя суспільства сприяло створення творчих спілок. Як показник демократизації сучасного суспільства, в Україні почали засновуватися нові організації, однією з яких стала Всеукраїнська творча спілка «Конгрес літераторів України» (ВТС КЛУ). Саме літераторів, тому що КЛУ об’єднує авторів не тільки художніх, а і науково-популярних, публіцистичних, краєзнавчих творів – усіх, хто працює над словом. Головне, щоб творчість несла в собі позитивний заряд, духовне світло та майстерність.
Організація «Конгрес літераторів України» була заснована Юрієм Григоровичем Капланом.

Спочатку, у 2005 році, на базі Міжрегіональної Спілки письменників України, а у 2007 році зареєстрована Міністерством юстиції як самостійна творча спілка, яка зараз об’єднує більше дев’ятисот літераторів. Конгрес дотримується принципу рівності всіх членів, незалежно від національної і релігійної приналежності та політичних поглядів. Друкарський орган Конгресу літераторів України – газета «Література та життя». В регіональних організаціях виходять альманахи.
13 липня 2009 року трагічно пішов з життя Юрій Григорович Каплан, та Конгрес літераторів України продовжує розвиватися, і зараз його очолює Дмитро Стус – син відомого українського поета Василя Стуса.
Керівництвом Конгресу літераторів України у Києві заснована літературна премія імені Юрія Григоровича Каплана «Каплантида».
Народився Юрій Григорович Каплан 28 травня 1937 року у містечку Коростень на Житомирщині. Закінчив Київський політехнічний інститут. Працював виконробом, начальником ділянки, заввідділом будівельного тресту.
Книги поезій, віршів для дітей, історичні та музичні твори – багатий духовний спадок, що залишив по собі Юрій Григорович Каплан – заслужений працівник культури України, видавець, громадський діяч, талановитий поет, публіцист, лауреат літературних премій, засновник і редактор альманаху «Юрьев день» (2000-2007 р.), засновник і керівник літературної студії «Третьи ворота» (1990-2009 р.), укладач десяти поетичних антологій і просто чудова Людина, закохана у поезію, у життя і у весь білий світ. Не можу не згадати один з моїх улюблених віршів Юрія Каплана:
Ручей родниковый ко мне не питает доверья,
Я взгляд равнодушный «павлиньего глаза» ловлю.
Не любят меня ни цветы, ни кусты, ни деревья.
А я их люблю.

Преследует запах меня помидорной рассады,
А я не преследую даже древесную тлю.
Не любят меня ни букашки, ни рыбы, ни гады.
А я их люблю.

Торопят меня ежедневно прожилки тропинок,
А я и мгновение краткое не тороплю.
Ни камень не любит меня, ни подзол, ни суглинок.
А я их люблю.

Тыняюсь по свету с любовью своей безответной
И чушь несусветную в горьком восторге мелю.
Не любят меня ни светила, ни волны, ни ветры.
Но я их люблю.

Юрій Григорович завжди підтримував талановиту молодь, авторів-початківців, він умів слухати вірші інших поетів. Сам Юрій Григорович почав писати у шкільному віці. Вже на початку своєї літературної діяльності потрапив під нагляд КДБ, особливо після написання поеми «Бабий Яр». На протязі довгих двадцяти років Каплан був забороненим поетом, і тільки у дев’яностих вийшли книги його віршів: «Обжигающий ветер», «Общая тетрадь», «Неровный стык тысячелетий», «Апрельский снегопад», «Поле тяготения», та інші, у тому числі дитячі збірки. Вже після смерті поета були видані книги: «Юрковица» і «Время приревновав». Працював над антологією кохання «Вдох на двоих», але не встиг її видати. Юрій Каплан – російськомовний поет, і як він говорив про себе сам, «дитя русской культуры», та вільно володів українською мовою. Приведу один з його віршів, написаний українською мовою на початку сімдесятих років, коли вдруге був заарештований Василь Стус, з яким Юрій Григорович товаришував:

Стусе, де ж ти подівся, Василю,
У який надсуворий режим?
Я ж без тебе не в змозі, не в силі
Протидіяти ордам чужим.

Стусе, орле, мордований брате,
У мордовських дрімучих лісах,
Я немов привселюдно розп’ятий,
Сором дихати, сором мовчати,
Коли вся Україна в сльозах.

Можливо, комусь здається, що в наш непростий час економічних та політичних потрясінь і випробовувань римування рядків – просто забаганка. Та мені до душі думка Юрія Григоровича Каплана: «Поза всяким сумнівом – поезія необхідна! Перш за все самому народові, культурі України. Періоди, коли було наче б не до віршів, в історії бували, і не раз. Але завжди виявлялися праві ті, хто не кидав перо.»
Поезія Юрія Григоровича не просто талановита, в ній – правда життя, щирість душі:
Где он оборвется, путь земной?..
Стыдно за пустые разговоры.
Господи, поговори со мной,
Может быть, меня не станет скоро.
Ни тоске не верь, ни куражу,
Это и не откровенье даже.
Просто то, что я Тебе скажу,
Может быть, Тебе никто не скажет.
Звістка про трагічну смерть Поета – за офіційною версією, це було вбивство з ціллю пограбування – стала глибоким потрясінням для тих, хто знав Юрія Григоровича.

ПАМЯТИ ЮРИЯ КАПЛАНА

Не любят меня ни светила, ни волны, ни ветры.
Но я их люблю.
(Ю.Каплан)

Оборвана нить золотая…
О, жизнь, ты мгновенна, как сон…
А струны души, умолкая,
Несли к небесам вечный звон.
Но песня, как нить Ариадны,
Выводит на тропы любви.
Букашки и рыбы, и гады,
Дарил он вам строки свои.
Светила и волны, и ветры!
Он вас о любви не молил,
Но живы любовью Пресветлой
Все те, кого так он любил...

Алла Ковалішина, член ВТС КЛУ, лауреат премії ім.Ю.Г.Каплана («Каплантида»-2012).

На знімках: зліва направо Анатолій Кримський, Юрій Каплан; зліва направо Наталка Бідненко, Юрій Каплан, Алла Ковалішина.