У зв’язку із можливим надходженням забруднених паводкових та ґрунтових вод до джерел нецентралізованого водопостачання в країні трапляються ризики виникнення випадків воднонітратної метгемоглобінемії у дітей. Такі випадки пов’язані з приготуванням дитячого харчування на воді з індивідуальних криниць, у яких вміст нітратів перевищує гігієнічні нормативи. Так, виявлено перевищення нітратів більше ніж на 50,0мг/дм3 у деяких селах нашого району, де проводився моніторинг води, що використовується для приготування страв дітям віком до 3-х років. Метгемоглобінемія обумовлена токсичною дією нітратів, яка полягає у кисневому голодуванні тканини (гіпоксії). Симптоми хвороби у немовлят проявляються у вигляді посиніння ділянок навколо рота, рук і на стопах, тому цю хворобу ще називають «блакитний синдром немовлят». У дітей, що вражені цією хворобою, може бути блювота і пронос. У екстремальних випадках відзначене збільшення слиноутворення. Гостре нітратне отруєння у дітей в 7-8% випадків закінчується смертю. Однією з причин забруднення нітратами криниць є недотримання власниками вимог санітарних норм і правил при їх облаштуванні та утриманні, що робить воду непридатною для споживання.
Населенню необхідно дотримуватися таких профілактичних заходів:
- не використовувати воду з криниць для приготування дитячого харчування;
- місця облаштування криниць слід розташовувати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 30м від магістралей з інтенсивним рухом транспорту та не менше ніж 50 м (для індивідуальних колодязів - не менше ніж 20 м) від вбиралень, вигрібних ям, споруд та мереж каналізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод;
- територію навколо колодязя, каптажу джерела чи бювету треба утримувати в чистоті та організовувати відведення поверхневого стоку;
- у радіусі 50 м від криниць не дозволяється здійснювати миття транспортних засобів, водопій тварин, влаштовувати водоймища для водоплавної птиці, розміщувати пристрої для приготування отрутохімікатів та іншу діяльність, що може призвести до забруднення ґрунту та води;
- для утеплення і захисту криниць від замерзання можна використовувати пінобетон, мати із чистої соломи, сіна, стружки тощо, але при цьому зазначений матеріал не повинен потрапляти у водозабір. Забороняється використовувати для цієї мети гній, перегній та інше.
Чим лікуватися при ангіні
Ангіна - гостра інфекційна хвороба, яка характеризується гарячкою, явищами інтоксикації, запальними змінами піднебінних мигдаликів і защелепних лімфатичних вузлів.
Етіологія ангіни
Збудником є переважно бета-гемолітичний стрептокок групи А, в 1 /5 хворих - стрептокок у поєднанні зі стафілококом або лише стафілокок. Ангіну Симановського-Плаута-Венсана викликають веретеноподібна паличка та спірохета порожнини рота.
Епідеміологія ангіни
Джерелом інфекції є хворий на ангіну чи іншу стрептококову або стафілококову інфекцію, реконвалесцент, рідше - здоровий носій збудника. Механізм передачі повітряно-крапсльний. Іноді можливе аліментарне зараження. Захворюваність підвищується в холодну пору року. У нещодавно сформованих колективах (дитячі заклади, студентські гуртожитки тощо) спостерігаються групові спалахи ангіни.
Патогенез ангіни
Збудник фіксується на піднебінних мигдаликах та інших скупченнях лімфоїдної тканини глотки. Його токсини викликають місцеву запальну реакцію і загальну інтоксикацію з порушенням терморегуляції, токсичним ураженням серцево-судинної і нервової систем, нирок, алергізацію організму. У виникненні ускладнень важливу роль відіграє перехресне інфікування іншими серотипами гемолітичного стрептокока. Імунітет після перенесеної ангіни не виникає, навпаки, спостерігається схильність до повторних за-хворювань, може сформуватися хронічний тонзиліт.
Клініка ангіни
Інкубаційний період триває від декількох годин до 2 діб. Хвороба починається гостро - з гарячки, ознобу, болю голови, ломоти в суглобах, болю у горлі. Обличчя гіперемоване, часто спостерігаються герпетичні висипання на губах. Характерні гіперемія і набряклість мигдаликів, піднебінних дужок, язичка. За змінами мигдаликів розрізняють такі форми ангіни: катаральну (запалення мигдаликів), фолікулярну (нагноєння фолікулів), лакунарну (наявність гною в лакунах) та виразково-некротичну (при тяжкому перебігу після відторгнення некротичних мас утворюються виразки). Крім піднебінних мигдаликів можуть уражатись язиковий мигдалик, лімфоїдна тканина задньої стінки глотки (бокові валики) та гортані. Частий і ранній симптом ангіни - збільшення регіонарних (защелепних) лімфовузлів, їх болючість. Гарячковий період триває 3-5 днів.
З перших днів хвороби з’являються ознаки ураження серцево-судинної системи - тахікардія, приглушення серцевих тонів, зниження артеріального тиску; дані ЕКГ свідчать про гіпоксію міокарда. Часто виникають токсичні зміни нирок, про що свідчать протеїнурія і мікрогематурія.
При ангіні Симановського-Плаута-Венсана загальна інтоксикація виражена слабко, розвивається однобічний виразково-некротичний тонзиліт. На фоні незначної гіперемії та набряку мигдалика з’являється світло-сірий наліт, який легко знімається шпателем, відкриваючи кровоточиву виразку з гладким дном. Наліт має схильність до поширення, відновлюється після зняття.
Ускладнення: паратонзилярний та заглотковий абсцеси, отит, гайморит, міокардит. Можуть розвинутися ревматизм, ревматоїдний артрит, гломерулонефрит, геморагічний васкуліт, сепсис.
Діагностика ангіни
Діагностика грунтується на таких клініко-лабораторних даних: гострий початок, гарячка, тонзиліт, регіонарний лімфаденіт; у крові - нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ. Завжди необхідно досліджувати слиз із зіва і носа на дифтерійну паличку.
Диференціювати потрібно від хвороб, які супроводжуються ураженням піднебінних мигдаликів, - дифтерії, скарлатини, псевдотуберкульозу, інфекційного мононуклеозу, сифілісу, ашінозно-бубонної форми туляремії, захворювань крові, пухлин.
Хворих на ангіну, як правило, лікують удома. У зв’язку з ростом захворюваності на дифтерію в сільській місцевості всіх хворих на ангіну обов’язково госпіталізують. У містах госпіталізації підлягають хворі з тяжким перебігом ангіни, ускладненнями, а також особи з гуртожитків і закритих колективів.
Хворого ізолюють в окремій кімнаті, виділяють для нього посуд, який стерилізують кип’ятінням. На весь час гарячки призначають ліжковий режим. Дієта не потрібна.
З етіотропних засобів використовують бензилпеніцилін по 200 000-300 000 ОД внутрішньом’язово через кожні 4-б год протягом 5 днів (дітям - по 100 000-200 000 ОД/кг маси на добу). Наприкінці курсу лікування показане одноразове введення біциліну-5. Ефективні оксацилін (по 1 г 4 рази на добу), еритроміцин (по 0,5 г 4 рази) або тетрациклін (по 0,3 г 4 рази) протягом 5-6 діб. Сульфаніламідні препарати неефективні. Призначають часті полоскання зіва 2 % розчином натрію гідрокарбонату, калію перманганату, напаром звіробою, шавлії, нагідок (календули), ромашки. Застосовують протигістамінні препарати, додаткове введення вітамінів, з метою дезінтоксикації - надмірне пиття (до 1,5-2 л на добу). При лімфаденіті показані УВЧ, зігріваючий компрес на шию. Паратонзилярний абсцес підлягає негайному розтину.
Реконвалесцентів допускають до роботи після клінічного видужання (не раніше ніж через 5 днів після нормалізації температури тіла) за наявності нормальних показників крові, сечі, ЕКГ.
Профілактика ангіни
Необхідні ізоляція хворого, проведення антибіотикотерапії, вологе прибирання і систематичне провітрювання приміщення, кип’ятіння посуду. При групових захворюваннях у закритих (дитячих) колективах роблять заключну дезінфекцію 1 % розчином хлораміну або 0,5 % проясненим розчином хлорного вапна.
Для підвищення індивідуальної несприйнятливості рекомендують загартування організму.
Сторінку підготувала Олена Комлик, лікар-педіатр Петрівської ЦРЛ.
