На міжнародній арені виступили переконливіше

Тиждень, що минув, для уболівальників Петрівщини був позначений різними за характером емоціями – вистачило як радісних нових, так і тих, що, м’яко кажучи, не викликають оптимізму. Втім – про все по порядку. І розпочнемо, безумовно, з приємного.
У попередньому номері ми розповідали про сенсаційно успішний виступ збірної команди Кіровоградської області, сформованої на базі нашої команди «Інгулець-3» в груповому турнірі Кубку Регіонів УЄФА (що є, фактично, своєрідним чемпіонатом Європи серед аматорських команд). У дебютному поєдинку підопічні Олександра Поворознюка здолали доволі сильну команду «Іль-де-Франс» з Парижа, яку усі футбольні фахівці вважали найбільш вірогідним переможцем нашої групи. Але, як з’ясувалося далі, на цьому наша команда не зупинилася, продовживши дивувати приємними сюрпризами: в другому своєму поєдинку переконливо з рахунком 3:0 вона переграла аматорську збірну Шотландії. Одним з чинників, які зумовили успіх нашої команди, на думку Олександра Поворознюка, стала недооцінка суперниками українських футболістів. Ще на передматчевій розминці, говорить президент «Інгульця», відчувалося дещо зверхнє ставлення до нашої команди, бо, принаймні візуально, здавалося, що вони значно переважають гравців «Інгульця». В усякому разі, шотландці виглядали більш потужнішими, фактурнішими, так би мовити. Про екіпіровку й мови бути не може – оснащені острів’яни були за останнім писком спортивної моди, далеко не всі навіть професійні команди можуть похвалитися таким оснащенням. Або ось іще один штрих, згадує Олександр Григорович: тренерський штаб шотландської збірної нараховував аж шість спе-ціалістів. Крім того, за плечима шотландців був ще один козир: розгромна перемога в першому матчі над командою господарів «Гоцо» з рахунком 5:0. Тож вони вже виходили на поле, подумки уявляючи, як прийматимуть вітання наприкінці гри.

Однак уже перші хвилини матчу стали для них холодним душем: виявилося, що якась нікому не відома команда, з нікому невідомої Кіровоградщини, навіть назву якої на офіційному сайті УЄФА не спромоглися написати правильно, обізвавши якимось ледь співзвучним словом «Іngulеe», переграє й наступних «потенційних фаворитів» на усіх ділянках футбольного поля. Спочатку самовпевнені острів’яни не могли збагнути, що ж це коїться, коли раз-по-раз їхні атакувальні пориви легко руйнуються, а натомість атаки «Інгульця» стають усе гострішими і небезпечнішими. А згодом, коли рахунок став уже 2:0 на нашу користь, і малюнок гри не залишав шотландцям жодних надій на успіх, ті стали відверто нервувати, і нервозність ця стала виявлятися грубістю на футбольному полі, внаслідок чого отримали кілька попереджень. Наприкінці гри один з шотландських гравців отримав і друге попередження та, відповідно, червону картку, після чого наші хлопці ще раз закріпили свій успіх. Отож – кінцевий результат 3:0, а з огляду на те, що в паралельному матчі французи та мальтійці розписали нульову нічию, - й дострокове перше місце в своїй групі. І все ж, навіть виборовши дострокову перемогу, на останній свій поєдинок з господарями - командою «Гоцо» наші футболісти вийшли, налаштовуючись лише на виграш. І хоча в цій грі першими пропустили гол, зрештою таки зуміли узяти всі важелі гри у свої руки і знову впевнено довели її до перемоги з кінцевим результатом 3:1. Підсумкову таблицю мальтійського турніру пропонуємо вашій увазі. Зазначимо, що в паралельній грі в останньому турі французи остаточно «добили» вкінець здеморалізованих шотландів з рахунком 4:0. Отож «Інгулець» виборов собі право позмагатися за звання кращої аматорської команди Європи вже у фінальному турнірі, який проходитиме в червні 2017 року, а місце його проведення і жеребкування команд-фіналістів має визначитися вже до кінця поточного року. За однією з версій, про які говорилося під час групового турніру, прогнозувалося, що таким місцем може стати Монте-Карло, однак, швидше за усе, господаря фінальної групи чи, точніше фінальних груп, адже, за регламентом, їх має бути дві, обиратимуть серед команд-фіналістів.
А тепер про речі не зовсім приємні: минулого тижня нас знову не порадували обидві наші професійні команди, що беруть участь в першості України. І якщо «Інгулець», який у Києві змагався з чернігівською «Десною», не зважаючи на поразку, хоч показав доволі пристойну і зрілу гру, мінімально поступившись одному з лідерів ліги з рахунком 0:1, то «Інгулець-2» свій домашній поєдинок з винниківським «Рухом» відверто провалив. Здається, уболівальники нашої команди такої безпорадної і беззубої гри, якою наші футболісти здивували усіх в першому таймі, ще не бачили ніколи. Перший гол у свої ворота футболісти другого «Інгульця» пропустили вже на восьмій (!) секунді гри, встановивши, таким чином, своєрідний антирекорд, можливо, й за усі роки існування Професійної футбольної ліги. М’яч опинився у сітці наших воріт уже за четвертим дотиком після того, як пролунав суддівський свисток. А на сьомій хвилині рахунок був уже 2:0 на користь гостей. Звичайно, у футболі трапляється усяке, зрештою, ми й любимо цю гру, серед іншого, за його непередбачуваність, непрогнозованість. Але коли команда так провально починає один з найбільш принципових поєдинків чемпіонату, болільники, очевидно, вправі були б розраховувати, що їх улюбленці, нарешті, оговтаються й доведуть усе ж, що недарма їх ще зовсім недавно вважали одними з головних фаворитів першості. Однак до самого кінця першого тайму «Інгулець-2» так і не зумів знайти своєї гри: хлопці часом були самі на себе не схожі, складалося враження, що в такому складі вони взагалі вийшли вперше на поле, адже майже усі їхні дії були позначені сумбурною метушнею, коли кожен намагався брати гру на себе, проте, зрештою, лише заважав своїм партнерам. Кілька ж гравців взагалі «випали» з гри, за увесь тайм не зігравши належним чином жодного разу ні в розвитку атаки, ні у відборі. Часом складалося враження, що вони просто мріяли, аби увесь оцей жах, що ще й відбувався на тлі безкінечної холодної осінньої зливи, пошвидше закінчився. До кінця тайму ми примудрилися пропустити й третій м’яч. Очевидно, під час перерви гравці мали досить неприємну розмову в роздягальні, адже на другий тайм вийшли уже в такому настрої, якого від них очікували з самого початку. А відтак увесь другий тайм пройшов уже за тотальної переваги «Інгульця», і гості більшу частину часу вимушено провели в обороні. Але, на жаль, особливих дивідендів з цієї своєї переваги витиснути не зуміли, хіба що забили гол престижу (м’яч на рахунку Олександра Мішуренка). Більшого, на жаль, «Рух», який цілком надійно і впевнено відіграв в обороні, нашим хлопцям домогтися не дозволив.
Отож поки що ситуацію маємо невтішну: перша команда залишається у так званій «зоні вильоту», причому відрив від більш «затишного» 15-го місця вже зріс, так що й навіть наступна перемога (якщо вона таки станеться) не дозволить піднятися бодай на сходинку. Водночас друга команда поки що залишається на 4-му місці в другій лізі, однак знизу підпирають амбіційні й не менш мотивовані конкуренти. Словом, заключні матчі першого кола та й усі ігри другого кола в обох чемпіонатах – як першої, так і другої ліг, для нас очікуються дуже непростими, і підсумки їх передбачити дуже складно.
Уже наступної суботи на нас чекатимуть ігри чергового туру: «Інгулець» на своєму домашньому газоні прийматиме старих знайомих по змаганнях ще у другій лізі - стрийську «Скалу», а от «Інгулець-2» виїде до Вінниці, де намагатиметься реабілітуватися перед власниками уболівальниками за недавнє фіаско в поєдинку з тамтешньою «Нивою». Настільки ці поєдинки виявляться успішними – побачимо вже зовсім скоро. Водночас побажаємо нашим футболістам змістовної і красивої гри, а також трохи везіння і удачі.

Володимир Кіфенко.

Проміжний раунд. Група «1».
Підсумкова турнірна таблиця:

Чемпіонат першої ліги 

Турнiрне становище команд на 9 жовтня 2016 року

Чемпіонат другої ліги

Турнiрне становище команд на 9 жовтня 2016 року