Кажуть, що кожна жаба своє болото хвалить. Так воно і буває серед мисливців. Це не дивно, - кожен з них звик до свого дробовика, і йому здається, що рівного йому немає. Але трапляються й такі хвальки, які намагаються довести, що їхня рушниця б’є однаково і дрібними, і великими номерами шроту. Це вже буде неправдою. Ніколи «Іж-27» з чоковими звуженнями верхнього ствола 0,75 мм, а нижнього – циліндр, не вдарить дрібними номерами шроту так добре, як «ТОЗ-34» зі звуженням верхнього ствола 1,25 мм, а нижнього – 0,5 мм. І навпаки, та ж сама «тозівка» не вдарить так добре великими номерами шроту, як «іжівка». Існує таблиця, за якою, вимірявши будь-яке чокове звуження ствола вашої рушниці, можна визначити, яким шротом вам краще стріляти. Та все це відносно. Бувають мисливці, які стверджують, що діставали зайця за 100 метрів. Ніби це заслуга його найкращої рушниці. Що взяв зайця за 100 метрів – це може бути правдою, але шротові рушниці розраховані на 35-50 метрів пострілу. Великі номери шроту летять значно далі. Та це не є великою заслугою рушниці. Я ніколи не був вправним стрільцем, скоріше навпаки, але колись взяв зайця метрів за 80. Рушниця моя була рядовою - «Іж-27», яка била краще великими номерами шроту, і те, що я влучив – було, як кажуть, звичайною «везухою». У такому випадку краще мати дві рушниці. На пернату – з великими звуженями ствола, для бою дрібними номерами, а на зайця чи копитну дичину - з невеликими звуженнями стволів. Але життя навчило пристосовуватись до однієї рушниці. Рушниця з більшими діаметрами чоків б’є краще великими номерами шроту і дуже розсіває дрібний. На пернату дичину пересипайте для більшої кучності шріт крохмалем, а якщо чоки стволів менші, і шріт б’є дуже кучно, розбиваючи здобич, переложіть шріт тоненькими прокладками. Скажімо, ту саму навіску шроту розділіть прокладками на 3 частини у гільзі. Та все таки потрібно вміти добре стріляти. Це досягається тренуваннями, адже зараз боє-припаси ой які дорогі!

Григорій Василів.