Бібліотеки - один з інструментів нашої цивілізації, який вже багато століть доводить свою ефективність в процесах збереження, накопичення і передачі людських пізнань. Вважається, що вперше аналоги сучасних бібліотек з’явилися ще близько 2,5 тис. років до нашої ери на Сході. Це були зібрані в одному з древніх вавілонських храмів міста Ніппур глиняні таблички, на яких їх сучасники закарбували важливу для них інформацію для наступних поколінь. У Київській Русі перші бібліотеки стали відкривати після прийняття християнства. Це були церковні бібліотеки, серед яких у той час найбільшою вважалася заснована в 1037-му році князем Ярославом Мудрим бібліотека Софії Київської. У цій бібліотеці зберігалося понад дев’ятсот книг, що були виготовлені тоді виключно вручну. Для середньовіччя це була грандіозна праця і в подальшому в майстернях при Софійському соборі робилися книги, які увійшли в основу інших бібліотечних зібрань, наприклад, бібліотеки при Печерському монастирі, яка стала найбільшим з кінця ХІ століття центром культурного життя в Київській Русі.
Звичайно ж, іноді книги безповоротно гинули в запалі пожеж і військових баталій, згадаємо лише знамениту Олександрійську бібліотеку. Так, з Софіївської бібліотеки збереглися тільки лічені екземпляри, серед яких найвідоміша - це безцінне Євангеліє. Примітно, що саме Слово Боже, Слово про спасіння і про Спасителя, було для людей найбільш цінною книгою, гідною збереження для наступних поколінь. Книгу - «Рейнське Євангеліє», на якій приносили клятву французькі королі, а нині, продовжуючи цю традицію, приносять присягу президенти Франції, колись вивезла з Києва Анна, дочка Ярослава Мудрого, Це одна з тих небагатьох збережених книг знаменитої Софіївської бібліотеки.
Віддаючи данину поваги бібліотечному руху в незалежній Україні, 14-го травня 1998-го року Президентом України було підписано Указ № 471/98 про щорічне святкування Всеукраїнського Дня бібліотек. В Україні він відзначається 30-го вересня. За даними проекту DilovaMova.com, ще з ХІІІ століття, в момент створення Галицько-волинського князівства на Західній Україні вже почався активний бібліотечний рух. При дворі філософа і книжника князя Володимира Васильковича була створена велика книжкова рукописна майстерня. Звичайно, поява друкарства в середині XV століття справила грандіозні зміни по всьому світу, це не могло не торкнутися бібліотечної справи. Масштабний розвиток і поширення бібліотек почалося в XVI столітті. У Львові та Острозі з’явилися великі книгосховища. Вони створювалися при освітніх установах. Бібліотека Київської академії була організована в XVII столітті, а в XVIII столітті наявність бібліотек увій-шла в моду у заможних і шляхетських родів, козацьких старшин, будинків єпископів, при монастирях і різноманітних школах.
До другої половини ХІХ і початку ХХ століття в землях Західної України, що входила тоді під протекторат Австро-Угорщини, стала діяти ціла мережа культурно-освітніх осередків під назвою «Просвіта». До 1914-го рока Просвіта налічувала близько 78-ми філій і 2944-х читальних закладів по всьому краю, покриваючи 75% українських населених пунктів Галичини. До 1939-го року цей показник виріс до 85%.
На сьогоднішній день в Україні функціонують близько 40 тисяч великих і малих бібліотек. Однією з провідних вважається Національна бібліотека Академії наук України імені Володимира Вернадського, Державна історична бібліотека, Державна бібліотека України для дітей, Національна парламентська бібліотека і т. д.
Станом на цей період бібліотеки необхідні для задоволення культурних потреб і жителів сіл нашого району. Днями ми поспілкувалися із читачами та завідуючою Червонокостянтинівської сільської бібліотеки Ольгою Таран і з”ясували, що, окрім літератури для відпочинку, читачеві потрібна інформація щодо проблем місцевого самоврядування, громадяни бажають отримувати інформацію за такими темами: досвід, практика управління закладами культури; проведення земельної реформи; пенсійна реформа; питання трудового законодавства та ін. Говорили також, чи зможуть територіальні громади самостійно утримувати бібліотечні заклади. З”ясувалося, що сільські ради готові взяти на себе утримання бібліотек, але за умови додаткового фінансування з боку держави.
Тож побажаємо бібліотекам пережити скрутні часи і стати одними з основних осередків дозвілля наших громадян. Для цього, що-правда, слід було б створити належні матеріально-технічні умови для діяльності бібліотек, як то сучасне опалення, освітлення, оснащення приміщень, а також розширення переліку нових надходжень, в тому числі книг та періодичних видань, активне впровадження сучасних інформаційних технологій, передусім Інтернету, якого ще немає в більшості бібліотечних закладів ра-йону. Хочеться сподіватися, що вже незабаром усі ці проблеми перестануть бути проблемами і українські бібліотеки стануть одними з найдосконаліших і найсучасніших у світі. Принаймні слід до цього прагнути.
Олена Приходкова.
На знімку: Ольга Таран завідуюча Червонокостянтинівською сільською бібліотекою.
