Голова обласної державної адміністрації в ефірі щотижневої підсумкової аналітичної програми «Погляд» каналу «Кіровоград» розповів про завдання та ідеї, над реалізацією яких працює обласна влада, про реформи, що мають бути впроваджені в життя, у тому числі і завдяки дієвій підтримці населення.
– Сергію Анатолійовичу, нещодавно Ви мали зустріч з Президентом України, під час якої обговорювалися різні теми, в тому числі й ситуація в суспільстві. Які настанови під час зустрічі цієї Ви отримали?
– Загалом йшлося про те, що маємо реалізовувати програмні завдання, визначені державою. І, звісно, з огляду на специфіку регіону, працювати над місцевими проблемами. Я інформував Главу держави про ті роботи, які ведуться на Кіровоградщині у різних галузях, зокрема щодо ремонту закладів охорони здоров’я та ремонту доріг. Також ми презентували Президенту України нашу ідею про можливість більш дієво подбати про со-ціальний захист військово-службовців, зокрема про житло для них.
Президент, у зв’язку з цим, чекає від нас детальних пропозицій, як це зробити всім разом. Мається на увазі державний бюджет, місцевий, і, звісно, громада, що живе на цій території і яка також не є відстороненою від життя наших військових. Тому ми зараз формуємо пропозиції.
– У переліку тих завдань, про які Ви неодноразово говорили і над виконанням яких працює обласна державна адміністрація, важливе місце посідає тема освіти. Що конкретно мається на увазі?
– Маємо на увазі, що наші діти – чи то в місті, чи в селі – повинні отримувати якісну освіту. Щоб потім, коли отримуємо відповідну ана-літику і статистику, не доводилось констатувати, що учні, які закінчили міські школи, під час ЗНО отримали високі бали, а, значить, отримали можливість вступати до вишів, у тому числі кращих вишів країни. А сільські діти, на яких держава також витрачала кошти, на жаль, мають набагато нижчі бали і, відповідно, можливості у них вступити до високорейтингових інститутів чи університетів немає.
Тому завданням влади є створити однакові умови для отримання якісної освіти дитиною, що навчається як у місті, так і в селі. Сьогодні ситуація така, що коштів на освіту в сільській місцевості в розрахунку на одну дитину ми витрачаємо більше, а якість маємо навпаки. З такою ситуацією погодитись не можемо, її треба змінювати.
Хочу ще раз наголосити, що реформа, яка нині проводиться у сфері освіти, якісна і потрібна, тому що має абсолютно зрозумілу і дуже правильну мету. Я не вірю в те, що мешканець села хоче, щоб його дитина не мала можливості у майбутньому вступати до університету. Вважаю, що таких батьків, мабуть, немає.
Тому кроки з реформування галузі освіти, ще раз наголошую, насамперед, з користю для школяра, для його майбутнього, вже робляться. На жаль, це питання досить часто переводиться у політичну площину. Розповіді про те, що влада має намір закрити школи, а тому вона погана, підбурювання людей, підігрівання пристрастей – це все політика. А завдання держави і влади – провести реформу. Реформу, налаштовану на те, щоб кожна дитина отримала якісну освіту.
Разом з тим, до уваги взяті й інші важливі моменти. Якщо йдеться про дитячий садок, то він має бути там, де дитина проживає, тобто в кожному населеному пункті. Якщо йдеться про молодшу школу, вона теж має бути за місцем проживання учня. Тому що малій дитині важко і рано піднятися, і добиратися автобусом до іншого населеного пункту, де знаходиться основна, так звана опорна школа. Але, коли йдеться про учнів середніх і старших класів, тим більше випускних, то тут – жодної дискусії. Вони мають отримувати знання в потужних освітніх закладах, де є і новітнє навчальне обладнання, і окремі педагоги на кожен предмет, а нерідко це вчителі-методисти, що мають високий рівень педаго-гічної майстерності. Тобто тут сильні предметники, а не так, як було у малокомплектних школах, де один і той же учитель викладав фізику, хімію, малювання ще й фізкультуру. Чи є користь від такого навчання?
Тому я абсолютно переконаний – реформа потрібна, реформа назріла, реформа має змінити ситуацію, аби й сільські діти отримували високі результати під час ЗНО і, відповідно, мали добрі перспективи на подальше навчання.
– Цього року у вищих навчальних закладах Кіровоградщини додалося першокурсників. Про те, що вони починають своє навчання з гарним святом, засвідчило веселе студентське свято на Театральній площі Кропивницького, учасником якого Ви теж були.
– Навчальний рік – чи то у школі, чи в університеті – має починатися з гарним настроєм, бажанням вчитися і здобувати нові знання. Для першокурсників вишів – це справді особливий період. Вони адаптуються до самостійного життя, до дорослої відповідальності. Але, разом з тим, студентські роки мають бути дуже веселі, бо це багато нових подій, нових друзів, багато нових вражень. Тому вони, як правило, запам’ятовуються на все життя, лишають по собі гарні спомини.
З нинішнього року в нашій області нарешті з’явилась можливість отримати і вищу медичну освіту. Ми багато років про це мріяли, довго до цього йшли. Ті складні події, що відбуваються на сході України, зумовили Донецький національний медичний університет переїхати в інші регіони. Для Кіровоградщини випала унікальна можливість і ми її використали сповна. У місті Кропивницькому з першого вересня діє медичний факультет № 2 цього університету, тут готуватимуть майбутніх сімейних лікарів і стоматологів.
Зі свого боку, ми, як влада, зробили все можливе: забезпечили приміщенням, надали студентам і працівникам гуртожитки. Щоб ті, хто приїхав навчатися чи працювати, мали нормальні умови для здобуття знань і проживання.
– Важливим пріоритетом для обласної влади, і Ви про це теж постійно говорите, є галузь охорони здоров’я: ремонти приміщень, нове медичне обладнання. Кошти для цього залучаються і з державного, і з обласного бюджетів.
– Це дійсно так. В особливому полі зору – обласні медичні заклади. Найбільші інвестиції ми вкладаємо саме сюди.
Зокрема, великим проектом є модернізація приміщень дитячої обласної лікарні. Першу частину проекту – ремонт головного корпусу – ми завершили. Розпочався ремонт другого корпусу. Думаю, до кінця року, а, можливо, вже в наступному будемо мати дитячий медичний заклад абсолютно нової якості.
Я докладу максимум зусиль для того, щоб вмотивувати своїх колег з органів місцевого самоврядування районів та міст підтримати цей проект, тому що фінансова підтримка, безумовно, потрібна. За ті кошти, що надійшли з державного бюджету у вигляді субвенцій, з Державного фонду регіонального розвитку, ми відремонтували перший (головний) корпус. На другий потрібні значні кошти.
– Йдеться про ремонт фасаду?
– Не тільки, і не стільки. Фасад ми зробимо, роботи вже розпочато.
Коли я говорю, що як перший, так і другий корпуси мають бути абсолютно новими, маю на увазі не лише ремонтні роботи. Це і нове обладнання, меблі, система опалення, система кондиціонування. Тобто відреставровані корпуси мають бути найвищого рівня – з якого боку не глянь.
Окрім дитячої лікарні, у нашому полі зору – обласна лікарня для дорослих, кар-діоцентр, онкодиспансер. Там теж відбуваються великі позитивні зміни. Тому що охорона здоров’я – дійсно наш пріоритет.
– Ну і наостанок – про дороги. Це питання турбує і тих, хто за кермом, і хто користується транспортом в якості пасажира. Що в цьому плані маємо на Кірово-градщині?
– Ми ремонтуємо і навіть будуємо дороги. Таку позицію презентували ще на початку року. У нас є чимало напрямків, де йшли чи йдуть роботи. Це й об’їзна дорога навколо Знам’янки, про яку багато розмов, і дорога Київ-Дніпропетровськ, і дамба у Світловодську, і ряд інших.
Хочу сказати, що стан доріг на Кіровоградщині далеко не найгірший. Якщо подивитися, які шляхи у сусідніх Полтавській, Черкаській, Миколаївській областях. Але нам теж є що покращувати, є до чого докласти рук.
Тому й надалі будемо активно працювати з Кабінетом Міністрів, як робили це досі, доводитимемо урядовцям необхідність подальшого ремонту та реконструкції доріг на Кіровоградщині, залучатимемо кошти і, звісно, вимагатимемо від підрядників, які виграють тендери, якісного виконання робіт.
Я сподіваюся, що через місяць-півтора ми зможемо продемонструвати, у тому числі через засоби масової інформації, а водії це зможуть відчути, рухаючись на своїх автомобілях, що в цьому питанні ми зробили добру роботу.
Хоча, звичайно, є ще над чим працювати. І ми будемо працювати.
Ольга КРАМАР
