Звертаюся до всіх небайдужих петрівчан, до тих, хто з повагою ставиться до славної історії нашого краю, хто замислюється над нашим майбутнім, з пропозицією спорудити пам’ятник найвірогіднішому засновнику нашого селища, останньому кошовому отаману Запорізької Січі Петру Калнишевському на місці демонтованого пам’ятника Леніну зі словами Яра Славутича:
«...пора
В державі власній вільно жити,
Свого триматися двора,
Москві ніколи не служити
Чи довіряти, бо вона
Віч-на-віч - райдуга з весною,
Але зворотня сторона
Стрічає негіддю страшною.
Пора! Пора! Моїй землі
Здавили серце чорні болі.
Тож відплатімо за жалі,
Пролиті в двісті літ неволі».
Пам’ятник першозасновнику буде стояти при будь-якій владі, як символ нашої історії. Хотілося, щоб він був споруджений саме на народні кошти, тобто кошти громади. Неважливо, яку суму перерахує людина, головне - персональна участь громадянина, його зацікавленість у цій добрій справі. На п’єдесталі пам’ятника написати слова, присвячені «Небесній сотні» та воїнам АТО.
Небесна сотня на варті.
Ти віддячиш їм, якщо житимеш гідно.

«А й правда, крилатим грунту не треба,
Землі немає, то буде небо»

(Ліна Костенко)

На мою думку, ніхто не мав права руйнувати пам’ятники (зараз маю на увазі пам’ятник Леніну). Здавалося б, якщо у вас є думка конкретна, пропонуйте - і громадою приймайте рішення. Натомість у нас повсюдно і, здебільшого стихійно руйнуються пам’ятники історії.
Така ситуація зі стихійно демонтованими пам’ятниками не тільки в нас у Петровому, а по всій країні. Але ж закон про пам’ятники ніхто не відміняв! Усі свої дії ми повинні були б узгоджувати із законом. Якщо будемо чинити поза законом, то майбутні покоління нам цього не простять. У нашій країні і, зокрема, у нашому селищі, свого часу вже руйнували церкви... Водночас, в цивілізованому світі усім - поганим і непоганим історичним персонажам стоять пам’ятники. Бо це - історія.
Так, Ленін - це уособлення диктатури, режим, який приніс багато горя українцям. Червоний терор - це символ жаху, страху і смерті, яким орудували Ленін і більшовики. На території України червоний терор розпочався у січні 1918 року із вторгненням червоногвардійських загонів Муравйова. З цього моменту насильство і терор стали основними методами утвердження Радянської влади. За висловом В.Г.Короленка, арешти і позасудові розстріли політичних опонентів під приводом боротьби з контрреволюціонерами стали звичним, «побутовим явищем» свого часу радянської дійсності.
Чи можна виправдати вбивство? Звичайно, що НІ. Але ж з історії відомо, що і поширення християнства проводилося князівською владою, яка формувалася церковною, насильно, при опорі не тільки жрецтва, але і різних верств населення. Митрополит Іларіон київський визнав, що хрещення в Києві відбулося з примусу: «...ніхто не чинив опір княжим наказам, угодних Богу, і хрестилися якщо не з власної волі, то зі страху перед наказами, бо релігія була пов’язана із владою». В інших же містах заміна традиційного культу новим зустріла відкритий опір. У Новгороді збереглася легенда про введення там християнства єпископом Іоакимом Корсунянином і князівськими воєводами Добринею і Путятою, коли «Путята хрестив мечем, а Добриня - вогнем». Таким чином християнізація Київської Русі також протікала суперечливо. А те, що побудовано на крові, довго не тримається... Можливо, через те ми так довго і йдемо до Бога та до світової планетарної громади?
Російський художник, філософ, археолог, мандрівник і письменник з всесвітньо визнаним ім’ям Микола Реріх відносив Леніна до космічного розуму. Соціалізм, який збудували за працями Леніна, при усіх своїх вадах і недоліках - значно вища формація розвитку людського суспільства у порівнянні з диким капіталізмом.
Комунізм заснований на загальнонародній власності на засоби виробництва, здійснення самоврядування, досягнення рівноправ’я, розподілу матеріальних і соціальних благ «за потребами», тобто це суспільство, яке побудоване на рівності відносин, братерстві, демократії і перехід до якого можливий виключно шляхом мирних реформ, і тільки мирних, на основі переконань. А от що таке капіталізм, - ми вже зараз бачимо - це коли клас можно-владців нещадно експлуатує незаможний клас, та ще й підвівши під цей процес законодавчу базу.
Християнський митрополит О. І.Введенський вважав більшовизм Євангелієм, надрукованим атеїстичним шрифтом. Тобто комунізм - це земна проекція християнства, де «Имущие должны иметь, как неимущие; покупающие - как неприобретающие, а пользующие миром сим как непользующиеся». «Не собирайте себе сокровищ на Земле, - говорив Христос, - где моль, ржа истребляет, где воры подкапывают и крадут. Не можете одновременно служить и Богу, и Мамоне (богатству)».
Російський релігійний і політичний філософ М. О. Бердяев говорив: «Революционность Ленина имела моральный источник, а не какой-то шкурный, он не мог вынести несправедливости, угнетения , эксплуатации. Он был бескорыстный человек и абсолютно преданный Идее». Лінія його тримає курс на утвердження принципів духовності в повсякденному і суспільному житті людства. І те, що невдахи, любителі шкурних і сексуальних задоволень знову повернули країну в капіталістичне болото, не зумівши побудувати справжній комунізм, це їх вина. Комунізм не фашистський, не сталінсько-гулагівський, а істинний. Повалення радянської влади відбулося через зраду «власть імущих» невігласів високим принципам, ідеалам. Іудушки різних мастей, егоїсти ухитрились ідеї комунізму принизити до рівня шлункової потреби, до так званої матеріальної бази комунізму. І, на жаль, ми, слов’яни, як до тієї fata morgana, потяглися, здавши свої духовні принципи, до «планованого капіталістичного раю». Правда, буквально вже наступного дня люди прокинулись, але вже було запізно, і розкішні хліби, обіцяні дурням, виявились камінням. Але найнеприємнішим зараз є те, що ми поступово перетворюємося у великий ГУЛАГ, відданий в розпорядження мафіозних угрупувань, а також злодіїв у законі, які не соромляться виступати на суспільно-політичному поприщі, а найстрашніше, що існування владного режиму щедро оплачується пролитою людською кров’ю.
Слід відмітити, що відома лояльна формула церкви: «Нет власти аще не от Бога» вже дуже давно не спрацьовує. Влада від Бога тільки та, котра жертвує собою, без залишку, заради блага народу, а влада, що живе, в першу чергу, тільки для себе, така влада від князя світу цього, а не від Бога.
Сьогодні ми бачимо, як дикий капіталізм поступово знову перетворює людей у прибічників комунізму. Доходить до того, що люди, які колись були несправедливо репресовані при радянській владі, тепер встають на захист радянської влади. Але зараз уже дійсно радянської, не сталінсько-брежнєвської - гулагської. Тобто йде дуже повільна кристалізація людей нового типу, яких не цікавлять привілеї, влада, а за основу вважають справедливість і знання. Про це також свідчать події на Майдані та війна з Росією.
Підсумовуючи, пропоную звернутися до історії. Хто переміг під час І світової війни? Можна лише згодитись з В.Маяковським, котрий так підвів їй підсумки: «Додрались, и вот никаких победивших - один победил товарищ Ленин». А в результаті ІІ світової війни перемогла держава, заснована Леніним.
Хочу звернутись і до тих, хто був проти повалення па-м’ятника Леніну: «Стукайте - і вам відкриють». Можна було б знайти глухе затишне місце для пам’ятника, ска-жімо, на початку колишньої трояндової алеї. Упорядкувати, посадити звичайні чайні троянди, поставити білосніжні лавочки. Принадні петрівчанки збирали б тут трояндові пелюстки для косметичної мети, а дбайливі господині - для запашного варення. Але спочатку,гадаю, необхідно все-таки спорудити пам’ятник Петру Калнишевському. Цього славного сина українського народу вже увічнили в бронзі жителі міста Ромни, що на Сумщині, де свого часу його коштом було споруджено церкву. Але ж до нашого Петрового він має не менший, а скоріше - ще більший стосунок!
На святкуванні Хрещення Київської Руси представник Константинопольського патріарха Преосвященний Іов на Володимирівській гірці підкреслив, що «Православна Церква... засуджує руйнування церков, релігійних символів та культурних пам’яток».

Вікторія Кречетова, вчитель української мови та літератури Петрівського НВК.

На знімках: ще порівняно недавно біля пам’ятника Леніну проводилися найвизначніші районні акції. Сьогодні пам’ятника вже немає, та чи змінилися ми самі, передусім – з точки зору моралі? І якщо змінилися, то чи завжди на краще?; філософські погляди Реріха вивели його в ряд найбільш визначних і прогресивних мислителів сучасності; пам”ятник Петру Калнишевському в м. Ромни Сумської області.