«Імпортні» жевела

Якось на полюванні в Богданівці зустрів Віктора Левченка. Той показує мені свою рушницю і жаліється, що вона не стріляє, дуже часто дає осічки. «Подивися, будь ласка, якою може бути причина?», - запитує мене. Взяв я його «Тоз-54». Зводжу курки – пружини хороші, бойки теж виступають на потрібну величину. «Покажи мені свої патрони, що дали осічки». Оглядаю. Вм’ятини від бойків на жевелах досить глибокі. «З рушницею все в порядку, - кажу йому. - Вся справа у жевелах. Де ти їх купував?», - запитую. «У Гощука Володі, - зізнався він. - Запевняв, що імпортні якісь». Не буду розповідати про Володю Гощука - цього жартівника і веселуна знають і за межами Петрового. Та якось через деякий час випадково зустрічаю Гощука. «Вовчику, - запитую, - де ти взяв ті жевела, що продав Левченку Віті?». «На смітнику, - сміється той. - У баночці з-під взуттєвого крему, а що - погані?» - запитує. «Ну якщо у баночці та ще й з-під крему, та ще й на смітнику – то повинні бути хороші», - зробивши якомога серйознішу міну погодився я.

Григорій Василів