Питна вода – найважливіший фактор здоров’я людини. Жодний життєво важливий процес не може відбуватися без води, жодна клітина не може обійтися без водного середовища. Як говориться: без води - ні туди, ні сюди. Встановлено, що 80% усіх хвороб у світі пов’язано з незадовільною якістю питної води та порушенням санітарно-гігієнічних та екологічних норм водозабезпечення. Тож питна вода, призначена для споживання людиною, повинна бути безпечною в епідемічному та радіаційному відношенні, мати сприятливі органолептичні властивості та нешкідливий хімічний склад.
Згідно з чинним законодавством, контроль за показниками безпечності та якості питної води покладений на суб’єкт господарювання, який надає послугу з водопостачання. Контролю повинна підлягати вся вода, призначена для задоволення питних і громадсько- побутових потреб на всіх стадіях її виробництва та доведення до споживачів, а також об’єкти централізованого водопостачання, в тому числі очисні споруди, насосні станції, водопровідні мережі, інші об’єкти питного водопостачання, шахтні колодязі, свердловини.
Втім, за нинішніх реалій розвитку нашого району і обсягів споживання води населенням, відмічається дефіцит водних ресурсів належної якості та достатньої кількості.
Проблема якості та безпеки для здоров’я населення питної води була завжди актуальною і надзвичайно гострою в нашому районі. Адже централізованим водопостачанням, тобто з джерел підземного водопостачання забезпечено лише 37% населення.
Переважна кількість населення користується питною водою з джерел нецентралізованого водопостачання – шахтних колодязів, в яких питна вода характеризується значним вмістом в ній нітратів, завищеним вмістом загального мікробного числа та вмісту бактерій групи кишкової палички, що може позначитись на стані здоров’я людини та привести до виникнення гострих кишкових захворювань, як це сталось Ізмаїльському районі Одеської області.
Що стосується якості питної води, яка споживається населенням району, слід відмітити, що за результатами санітарно –мікробіологічних та санітарно-хімічних досліджень, проведених Олександрійським міськміжрайонним відділом ДУ «Кіровоградський ОЛУ Держсанепідемслужби України», із досліджених проб води понад 20% не відповідають вимогам за мікробіологічними показниками, майже 70% - за вмістом нітратів, близько 50% - за високою жорсткістю, понад 30% - за високим сухим залишком.
Вживання води питної,яка містить понаднормову кількість нітратів, у окремих випадках може призвести до захворювання, яке називається водно - нітратна метгемоглобінемія. Дане захворювання обумовлене значним підвищенням вмісту метгемоглобіну в крові, який утворюється внаслідок токсичної дії нітратів на гемоглобін, що призводить до кисневого голодування тканин (гіпоксії). Групи підвищеного ризику становлять немовлята віком до 1 року, які перебувають на штучному вигодовуванні (коли суміші готуються на воді з високою концентрацією нітратів). Також чутливі до нітратів особи похилого віку , хворі на анемію та люди, які страждають на захворювання дихальної та серцево – судинної системи. Основні симптоми хвороби у немовлят проявляються у вигляді посиніння ділянок навколо рота, рук і на стопах, тому цю хворобу ще називають «блакитний синдром немовлят». У дітей, вражених цією хворобою , може бути блювота і пронос. Гостре отруєння у дітей в 7-8 % випадків закінчується летально.
Наостанок декілька рекомендацій, як уберегтися від можливої небезпеки, що приховується у питній воді. Оскільки на сьогодні, практично, не існує ефективних методів видалення нітратів з води в умовах децентралізованого водопостачання, управління Держпродспоживслужби в Петрівському районі рекомендує батькам, які мають дітей до 3-х років, використовувати чисту від нітратів питну воду, зокрема фасовану, бутильовану, столову.
Власникам шахтних колодязів необхідно дотримуватися вимог санітарного законодавства, передбачених Державними санітарними нормами і правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», при їх облаштуванні та утриманні, а саме: колодязь не рекомендується облаштовувати в понижених, заболочених місцях та на ділянках, що затоплюються паводковими водами; індивідуальний колодязь слід розміщувати на відстані не менше 20м, а колодязь громадського користування – на відстані не менше 50 м від джерел можливого забруднення( вбиралень, вигрібних ям, мережі каналізації, тваринницьких майданчиків та ін..); стінки колодязів повинні бути щільними, без щілин, такими ,що добре ізолюють колодязь від проникнення поверхневих стоків ( дощові та талі води), зазвичай, використовують для цього монолітний залізобетон, бетонні або залізобетонні кільця, а за їх відсутності - кераміку, цеглу, камінь або дерево; підводну частину стінок колодязя потрібно заглиблювати у водоносний горизонт не більше, ніж на один метр; дно колодязя слід вкривати фільтруючим шаром гравію (щебеню) товщиною 20-30 см; наземна частина колодязя (оголовок) повина бути не менше 0,8 см вище поверхні землі; для підйому води з колодязя застосовують насоси, в інших випадках обладнують коловорот з міцно прикріпленим «журавлем» і відром загального користування ; навколо колодязя повинен бути замок із добре утрамбованої глини глибиною 2 м і шириною 2 м з ухилом від колодязя ( висота ухилу 0,1 м); колодязь повинен бути огородженим, мати кришку, навіс, коловорот з відром загального користування, лавку для відер. Не дозволяється набирати воду з громадського колодязя відрами, які населення приносить з дому. Не рідше 1 разу на рік необхідно проводити чистку колодязя від замулювання та намивання породи з одночасним поточним ремонтом кріплення та обладнання. Після кожного ремонту або чищення колодязя необхідно проводити його дезінфекцію.
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБИ В ПЕТРІВСЬКОМУ РАЙОНІ
