«Інгулець» - знову невдача,
«Інгулець-2» - тріумфальний поступ триває

Певним розчаруванням був позначений дебютний матч нашої команди «Інгулець» на рідному стадіоні в новій і поки що дещо загадковій для усіх нас першій лізі. Відверто кажучи, зважаючи на потужне кадрове підсилення, зроблене у міжсезоння, чомусь не думалося, що у двох стартових поєдинках наші улюбленці не зможуть набрати жодного очка. І якщо у першому поєдинку в Полтаві невтішний для нашої команди результат був зумовлений, м’яко кажучи, не зовсім об’єктивним арбітражем, то уже поєдинок в Петровому було програно без суддівського втручання.

А розпочався домашній матч «Інгульця» зі столичним «Оболонь-Бровар» для нас доволі обнадійливо: вже з перших хвилин «Інгулець» перейшов до активних наступальних дій, змушуючи перебувати в постійній напрузі як лінію захисту, так і голкіпера гостей. Час від часу «пивовари» намагалися збити темп, організовуючи власні контратаки, але гравці «Інгульця» успішно «гасили» їх далеко на підступах до власного штрафного майданчика і знову намагалися безперервно тиснути на ворота гостей. Схоже, що тренерською установкою на гру було завдання забити швидкий гол, а вже потім, виходячи з тактики дій суперника, або дотиснути його потужним штурмом, або ловити на контратаках, аби розвинути власний успіх. Однак зі швидким голом не склалося: «Оболонь-Бровар» виявився досить майстерним, непоступливим і досвідченим колективом, тож хоч нашим гравцям і вдалося створити кілька гострих моментів, чи точніше, напівмоментів, однак особливої паніки в захисних порядках столичної команди вони не викликали. І вже незабаром стало помітним, що хоч в індивідуальній майстерності наші футболісти не поступаються гравцям «Оболоні», подекуди навіть переважаючи їх, однак тактика, обрана гостями, не залишає гравцям «Інгульця» широкого простору для дій. Схоже, що й жодного запасного плану на подібний розвиток подій наш тренерський штаб не передбачив. Принаймні це спало на думку, після того, як головний тренер команди Едуард Хавров став голосно висловлювати невдоволення діями своїх підопічних то в одному, то в іншому епізоді. На жаль, надмірна знервованість тренера стану справ не по-ліпшила, схоже, навпаки – передалася гравцям, адже  чимось іншим, аніж розгубленістю,пояснити пропущений у власні ворота м’яч на початку другого тайму у зовсім простій і негострій ситуації пояснити важко. І хоча до кінця поєдинку залишалося ще чимало ігрового часу, однак гострота наших атак все слабшала і слабшала: втомлені гравці просто не в змозі були вже відновити втрачений темп. Не поліпшили загальної картини гри й зроблені заміни, а одна з них відверто здивувала, коли з поля прибрали чи не найгострішого й найперспективнішого півзахисника Сергія Панасенка, який до цього кілька разів потужно пробивав по воротах «Оболоні», а ще – робив гострі націлені передачі на хід Антонові Шарку, номінальному форварду команди. Після заміни Панасенка Шарко залишився на «голодному пайку», час від часу намагаючись самотужки «видряпувати» м’яч у суперника, але чимдалі до кінця, тим менше залишалося сили, аби робити це ефективно. Зрівняти рахунок «Інгулець» мав нагоду двічі вже наприкінці ігрового часу, коли наші гравці отримували право на досить перспективні штрафні удари неподалік від лінії штрафного майданчика. Ми пам’ятаємо, якою потужною зброєю ці штрафні удари були минулого року у виконанні гравців нашої команди, адже саме зі штрафних були забиті майже чверть усіх голів «Інгульця». На жаль, у ни-нішньому складі вже не виявилося таких виконавців, що могли б перетворити цей елемент футбольного дійства в такий важливий і жаданий для нашої команди результат, тож один удар видався зовсім несильним і до того ж неточним, а інший став легкою здобиччю голкіпера гостей. Отож фінальний свисток арбітра зафіксував такий нерадісний для усіх нас підсумок матчу 0:1, а «Інгулець» з «бубликом» у графі набраних очок розташувався серед команд-аутсайдерів. Звісно, дуже сумний початок чемпіонату, і, говоритимемо відверто – неприйнятний для команди, президент якої створив для своїх гравців чи не найкращі умови в лізі. Наступний поєдинок «Інгулець» вже цієї п”ятниці проводитиме в Маріуполі проти місцевого «Іллічівця», і, напевне, саме цей поєдинок має дати відповідь на питання, чи спроможна наша команда поборотися за нагороди першості, чи їй доведеться боротися лише за те, аби в дебютному для себе сезоні не залишитися поза межами такої омріяної першої ліги.
До речі, звітний тур був позначений однією цікавою особливістю: мабуть, важко знайти футбольного уболівальника, не знайомого з тезою, що вдома і рідні стіни допомагають. Так от, другий тур в першій лізі, практично, спростував це твердження. Принаймні не можу пригадати бодай ще один такий приклад, коли б з дев’яти матчів туру сім (!) завершилися перемогою гостей. Скористатися перевагою рідних стін зуміли лише гравці чернігівської «Десни», здолавши гостей з 

Охтирки – команду «Нафтовик-Укрнафта» - з рахунком 1:0, та ще на власному полі в нульову нічию стрийська «Скала» звела матч з «Миколаєвом». У решті ж поєдинків перемогу святкували гості: «Арсенал-Київ» - «Полтава» 0:1; «Колос» - «Геліос» 1:3; «Авангард» - «Черкаський Дніпро» 0:1; «Гірник-Спорт» - «Іллічівець» 1:3; «Суми» - «Верес» 0:2; «Тернопіль» - «Буковина» 0:2, ну й, на жаль, «Інгулець» - «Оболонь-Бровар» 0:1.
І все ж, без приємних новин цього тижня ми не залишилися: на тлі невдач нашої головної команди радує своїми чудовими виступами в другій лізі «Інгулець-2». Цього разу в Новій Каховці наші земляки здолали місцеву «Енергію» з переконливим рахунком 0:3 (голи в свій актив записали Віталій Колесніков, Олексій Красов та Валерій Коверник). Окрім названих, варто було б відзначити чудову гру Олександра Мішуренка, на рахунку якого дві результативних передачі, та й загалом уся команда проти традиційно незручного суперника цього разу зіграла вкрай зібрано й потужно. Ще одна цікава деталь: якраз за день після того, як наша перша команда мірятиметься силами в Маріуполі з місцевим «Іллічівцем», друга команда на стадіоні в Петровому прийматиме «Іллічівець-2». Тож буде цікаво відстежити, наскільки різниця у класі між першими і другими складами обох команд насправді відчутна, оскільки усі вони розмістилися на діаметрально протилежних полюсах у своїх турнірних таблицях: у першій лізі ця позиція на користь маріупольців, а у другій лізі – на користь наших земляків. Тож чекаємо з нетерпінням наступного туру і сподіваємося на приємні для нас новини.

Володимир Кіфенко.

Чемпіонат першої ліги Турнiрне становище команд
на 31 липня 2016 року

Чемпіонат другої ліги Турнiрне становище команд на 31 липня 2016 року