Тріумф і трагедія
Таку назву має праця російського військового історика Д.Волкогонова, присвячена Й.Сталіну (Джугашвілі). Сьогодні ми пропонуємо читачам дещо незвичну, як для нашої газети, публікацію – реферат доктора історичних наук А.Ісаєва, написаний на кафедрі історії Красноярського Державного Технічного університету. Це дослідження могло б мати таку ж назву, як і двотомна праця Волкогонова, бо також присвячене дослідженню особи Й.Сталіна в роки Другої світової війни.
Нині російська пропаганда твердить, що саме Сталін відіграв вирішальну роль в перемозі над гітлерівською Німеччиною, врятував світ від фашистського рабства. Автор реферату також вважає, що він – архітектор перемоги, геніальний стратег і політик.
Думку щодо його геніальності, як стратега, можна ставити під сумнів, бо існує надзвичайно багато свідчень полководців (того ж Г.Жукова) про те, що дуже часто категоричні вказівки Сталіна під час планування військових операцій призводили до невдач і тяжких втрат.
Та головне не це, бо уважний і неупереджений читач неодмінно зробить висновок, що Сталін був головною діючою особою Другої світової війни, адже саме він своїм діями її спровокував. Так, не радянські війська першими розпочали бо-йові дії проти Польщі, що і стало початком війни, але вони невдовзі приєдналися до Вермахту, разом з ним добиваючи конаючу Польщу, а після повного її розгрому провели в Бресті спільний з німцями парад перемоги. Та головне навіть не це, а те, що Сталін доклав величезних зусиль для відродження німецьких збройних сил і військової промисловості, підготовки в радянських військових училищах офіцерського корпусу німецької армії. Саме він різноманітними по-літичними методами допоміг Гітлеру прийти до влади (роз-громивши, зокрема, всі ліві партії Німеччини, які могли скласти конкуренцію гітлерівській Націонал-соціалістичній робітничій партії), а потім підштовхуючи його до розв’язання війни.
Друга світова війна і її складова – війна між двома недавніми союзниками – СРСР і Німеччиною, яка увійшла в радянську історіографію, як Велика Вітчизняна – це і трагедія Сталіна, і його тріумф. Та більшою мірою все ж-таки трагедія, бо всі його зусилля, спрямовані на відродження Німеччини і її військового потенціалу, підштовхування Гітлера до війни і розгрому Європи виявилися марними. Метою Ста-ліна було з допомогою Гітлера поставити Європу (а пізніше і увесь світ) на коліна, а потім, звільнивши її від свого вчорашнього союзника і «брата по класу», встановити в ній червону диктатуру, приєднавши до радянської імперії. Це завдання виконати йому не вдалося.
Отож – реферат А.Ісаєва (з незначними скороченнями)
Сталін в роки Другої світової війни
Вступ
Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович народився 21 грудня 1879 року. Цю дату ми знайдемо в багатьох енциклопедіях… Але, за даними метричної книги Горійського Успенського собору, яка зберігається в Центральному партійному архіві, він народився на 1 рік і 3 дні раніше. Впродовж 30 років (1925 – 1953) найбільша в світі країна прокидалася з його ім’ям, щодня воно звучало по радіо, гриміло в піснях, кидалося в очі зі сторінок всіх газет. Його ім’я, як нагороду, присвоювали заводам, колгоспам, вулицям і містам. З його ім’ям йшли на смерть солдати. Під час політичних процесів жертви, помираючи, славили його ім’я. його статуї в граніті і бронзі стояли по всій країні.
Вінстон Черчілль згадував: «Сталін справив на нас величезне враження… Коли він заходив до зали на Ялтинській конференції, всі, як по команді, вставали і чомусь тримали руки по швах. Одного разу я вирішив не вставати, але Сталін зайшов – …і неначе потойбічна сила підняла мене з місця», - писав Черчілль.
Хто розпочав Другу світову війну?
На це запитання відповідають по-різному. Радянський уряд щодо цього питання змінював свою думку не раз. 18 вересня 1939 року радянський уряд в офіційній ноті оголосив, що винна у розв’язанні війни Польща. 30 листопада 1939 року Сталін в газеті «Правда» назвав ще й інших винуватців: «Англія і Франція напали на Німеччину, поклавши на себе відповідальність за нинішню війну».
5 травня 1941 року в секретній промові перед випускниками військових академій Сталін назвав ще одного винуватця – Німеччину. Після закінчення війни коло винних розширилося. Сталін заявив, що другу світову війну розпочали всі капіталістичні країни світу (а як же тоді бути з соціалістичною гітлерівською Німеччиною?). Сталінська точка зору щодо того, що винні всі, крім СРСР, надовго збереглася в комуністичній міфології.
В часи Хрущова, Брежнєва, Андропова, Черненка і Горбачова звинувачення на адресу всього світу неодноразово повторювалися.
Давайте згадаємо, що після Першої світової війни Німеччина втратила право мати потужну армію, танки, важку артилерію і бойові літаки. Сталін виділив німецьким командирам навчальні класи, полігони, стрільбища, відкрив доступ на найпотужніші в світі радянські танкові заводи: дивіться, запам’ятовуйте, переймайте.
Сталін з якоюсь ціллю не шкодує сил і часу на відродження німецької армії. Навіщо? Проти кого? Звичайно, не проти себе! Тоді проти кого?
Відповідь одна: проти всієї Європи.
Але відродити потужну армію в Німеччині – це тільки півсправи. Потрібен фанатичний навіжений лідер, готовий розпочати війну. І Сталін багато зробив для того, щоб до влади прийшов Гітлер. Нацистів, які прийшли до влади, Сталін наполегливо підштовхував до війни. Вершина цих зусиль – пакт Молотова – Ріббентропа. Цим пактом Сталін гарантував Гітлеру свободу дій в Європі. Захоплюючи країни Європи, Гітлер розпорошував свої сили від Норвегії до Лівії, здійснював найбільші злодіяння проти світу і людства, дав Сталіну моральне право у будь-який час оголосити себе рятівником Європи, замінивши нацистські концтабори на червоні.
Сталін дав Гітлеру ганебне право вважатися палієм війни. Зроблено чимало для того, щоб розвінчати злочини нацизму і знайти катів. Але, розвінчуючи фашистів, ми зобов’язані розвінчати і комуністів, які заохочували фашистів і хотіли скористатися результатами їхніх злочинів.
У 1939 році Гітлер напав на Польщу, Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Плани Сталіна здійснилися: Гітлер втягнув Європу в світову війну. Сталін розпочав збирати втрачені після революції частини імперії Романових. 17 вересня його війська увійшли до Польщі. «У зв’язку з тим, що Польська держава перестала існувати, захищаючи права білоруських і українських меншин, радянські війська увійшли в Польщу» - так він оголосив країні і світові.
Потім він отримав і всю Прибалтику, і польські нафтові райони – Борислав, Дрогобич – дуже потрібні бідній на нафту Німеччині. За це він пообіцяв продавати їй нафту, і Гітлер погодився, бо боявся переходу Сталіна до англо-французької коаліції.
Наприкінці вересня в Кремлі, на честь приїзду Ріббентропа був влаштований банкет, і рейхсміністру довелося ви-слухати безліч тостів – за дружбу між радянським і німецьким народами і за мир в усьому світі.
У 1940 році Гітлер захопив Данію, Норвегію, Бельгію, Голландію, Люксембург і Францію. Щоразу Сталін вітає з цими перемогами Гітлера і під акомпанемент поздоровлень одну за одною окуповує республіки Прибалтики, причому, це здійснюється, «щоб покласти край інтригам, з допомогою яких Англія і Франція намагаються посіяти розбрат між Німеччиною та СРСР». Естонія, Латвія і Литва (зрозуміло, «відповідно до бажання своїх народів») знову повертаються в Імперію.
Влітку 1940 року пред’явлений ультиматум Румунії – повернути Бессарабію, захоплену в 1918 році. Нафта цієї країни дуже потрібна була Німеччині, тож Гітлер змушений був натиснути на румунський уряд, який покірно віддає Бессарабію.
На приєднаних територіях НКВС очищає суспільство від «чужих елементів». В товарних вагонах їдуть нові трудівники ГУЛАГу в Сибір. В одному з таких вагонів їхав і заарештований в Литві Менахем Бегін – майбутній прем’єр Ізраїлю.
У серпні 1940 року англійська авіація вперше завдала бомбового удару по Берліну. Це був шок: війна прийшла в Німеччину. Оскаженілий Гітлер розпочав бомбовий терор проти Лондона, та це не зламало англійців. Більше того – вони поступово стали перемагати в повітряній війні. У Берліні Молотов і Ріббентроп, перебуваючи у бомбосховищі, обговорюють майбутні сфери впливу в Європі. «З Англією покінчено», - рішуче сказав Ріббентроп. «Тоді чому ми сидимо тут?» - сухо відповів Молотов.
У цей час Сталін і Гітлер продовжують твердити про дружбу, але в грудні 1940 року Гітлер підписав план «Барбароса» - план нападу на СРСР. І Черчілль, і радянська розвідка, зокрема Р.Зорге – внук К.Маркса, попереджали Сталіна про плани нападу на СРСР, але Сталін не повірив нікому. Підступний Сталін, політик східного зразка, першим правилом якого було не довіряти нікому, чомусь так довіряв Гітлеру, що не звертав уваги на ці попередження. Чому?
У березні 1941 року розвідка здобула Сталіну план «Барбароса». Початок війни був намічений на період з 15 травня до 15 червня. Та прагматик Сталін вірив в розум: Гітлер не може вдатися до такої авантюри, не може одночасно воювати з кількома країнами, чий потенціал незрівнянно більший, ніж потенціал Німеччини. Не міг він вірити і Черчіллю, тим більше, що той помилився в своєму попередженні: казав Сталіну про напад в травні, але у травні німці напали не на СРСР, а на англійську базу на острові Кріт.
Сталін гадав, що Черчілль за будь-яку ціну захоче втягнути його у війну, тому і не вірив йому. Не вірив і Зорге. Всіх, хто з ним працював, заарештували, та й сам Зорге ухилявся від повернення в СРСР. І коли на початку 1941 року Гітлер розпочав війну на Балканах, Сталін заспокоївся. У квітні капітулювала Югославія, і Гітлер рушив на Грецію. Стало зрозумілим, що, захопивши Грецію, Гітлер прагне знищити англійців у Єгипті і захопити Суец. І ще одне: Гітлер повинен був готуватися до російської зими. Показником намірів німців напасти повинні стати баранячі кожухи, яких потрібно мільйони. Сталінська розвідка доповідала, що німецька армія теплого зимового одягу не мала, як не мала і різновидів зимових мастил для бронетехніки. Тож Сталін зробив висновок, що Черчілль хоче втягнути його у війну завдяки дезінформації.
Всі рішення Гітлера від самого початку війни були сміливими, але позбавленими логіки. Так чому ж було прийняте це найбільш нелогічне рішення – напасти на СРСР?
Офіцер ГРУ В.Резун залишився на Заході, щоб опублікувати своє відкриття стосовно рішень Гітлера, які важко пояснити здоровим глуздом. З лекцій зі стратегії в Академії Генерального Штабу він знав, що, якщо противник готується до нападу, він повинен стягнути свої війська до кордонів і розташувати аеродроми поближче до лінії фронту. Але ж, як твердили викладачі, Сталін фатально помилився, підтягнувши до кордону свої кращі частини і розташувавши аеродроми біля кордонів, тому вони в перші ж години після нападу були знищені. Резун зрозумів, що це була не помилка, бо Сталін сам готувався до нападу на Німеччину, зрозумівши це, Гітлер просто завдав удар першим. Так, підписавши пакт з Гітлером, Сталін підштовхнув того до війни. І, допоки Гітлер знищував капіталістичну Європу, сам готувався до війни з ним. Перемігши в цій війні, Сталін не тільки звільнив би її від фашизму, а й став би її господарем. Спочатку – «СРСР усієї Європи», а далі – «тільки радянська нація в усьому світі», як писав поет.
Впродовж усього цього періоду йшла ідеологічна підготовка до війни: газети, радіо, кінофільми возвеличували армію. Обидва сини Сталіна навчалися у військових училищах – професія офіцера стала найпрестижнішою, з’явилося багато пісень про війну і швидку перемогу. В польовому Статуті 1939 року було зазначено: «Червона Армія буде найнападаючішою з усіх, будь-коли нападаючих армій».
Гітлерівська розвідка також діяла. Гітлер зрозумів, навіщо Сталін створив потужний кулак в Бессарабії: поряд нафта Румунії. Обидва союзники-вороги ніколи не довіряли один-одному, але знали точно, що до нападу остаточно не готові ні той, ні інший. І це заспокоювало їх обох.
Але 5 травня 1941 року на випускному банкеті Академії командирів Червоної Армії Сталін сказав: «Тепер, коли ми нашу армію реконструювали, укомплектували технікою для сучасного бою, коли ми стали сильними - тепер потрібно перейти від оборони до наступу. Здійснюючи оборону країни, ми зобов’язані діяти наступальним чином. Справа йде до війни, і противником буде Німеччина». В «Правді» подали звіт про виступ Сталіна, цитуючи ту його частину, де мова йшла про пакт про ненапад, але Гітлер зміг отримати справжній текст його виступу.
«Сталін не планував напад на Німеччину в 1941 році», - заявив автор книжки про нього «Тріумф і трагедія» Д.Волкогонов, генерал-лейтенант, історик, перший, кому дозволили працювати в секретних архівах. Однак в історико-архівному центрі Генерального штабу знайдений документ, який називається «Думки щодо плану стратегічного розгортання збройних сил Радянського Союзу на випадок війни з Німеччиною та її союзниками». На 15 сторінках документа говориться про план несподіваного нападу на Німеччину: «Упередити противника в розгортанні … Стратегічною метою дій військ є розгром головних сил німецької армії і вихід до 30-го дня операції на рубіж Остроленка – Оломоуц». Такий документ міг розроблятися тільки за вказівкою Сталіна.
Невипадково 15 травня в війська була направлена директива Політуправління, де говорилося, що багато хто з по-літпрацівників забули відому настанову Леніна: «Як тільки ми будемо сильні настільки, щоб пододати увесь капіталізм, ми негайно вхопимо його за комір, і будь-яка війна, яку буде вести Радянський Союз, буде справедливою».
Гітлер все це знав, тож наважився на безумство, сподіваючись на слабкість сталінської армії, на ненависть народу до більшовизму, на фактор неочікуваності. Тільки блискавична перемога могла його врятувати.
По мірі наближення 22 червня Сталін починає нервувати, кидає «пробну кулю»: 14 червня з’явилася заява ТАРС : «Чутки, які з’явилися в англійській та іншій пресі про наближення війни між СРСР і Німеччиною – це незграбна пропаганда ворожих до СРСР та Німеччини сил».
Сталін розуміє, що не може Гітлер зараз розпочати війну, не божевільний же він – попереду зима, армія роздягнена… 18 червня Сталін отримав повідомлення агентів з Німеччини про дислокацію німецьких винищувачів та інших військ і призначення керівників майбутніх окупованих територій. Він наклав резолюцію: «Можете послати ваших агентів…». Нарешті нарком оборони Тимошенко не витримав і сказав на черговій нараді: «Приготування Німеччини явно свідчать, що війна розпочнеться в нинішньому році і незабаром» і отримав відповідь: «Не лякайте нас, гітлерівська Німеччина намагається провокувати…».
