Зеленська територіальна громада найбільш віддалена від районного центру. Добиратися до неї часто доводиться через територію сусідньої Дніпропетровської області, адже не завжди після дощів можна проїхати коротшим степовим шляхом. Ось і цього разу їдемо до Зеленого через Жовті Води по дорозі, де вибоїни такі глибокі, що водієві доводиться кілька разів давати задній хід та хоч як-небудь об’їжджати ці перешкоди, аби не пошкодити корпус автомобіля. Дорожні знаки та вказівники з облущеною фарбою стали такими рябими, що важко зорієнтуватися у вірності напрямку руху. Звісно, тутешній дорожній службі не надто важлива дорога на Зелене, адже це для них вже інша область, тож, тим більше, годі і говорити про якість дорожнього покриття. І лише на під’їзді до села, на полагодженій дорозі їхати стало значно краще. Подолавши майже сорок кілометрів, ми, нарешті, дісталися до сільської ради. Під час спілкування з сільським головою Інною Беркун, дізналися, що на підвідомчій їй території діє аж двадцять п’ять сільськогосподарських підприємств, які обробляють десять тисяч чотириста гектарів землі. Окрім них, сплачує податки до місцевого бюджету і Петрівський залізорудний кар’єр. Він розташований на частині земель сільської ради, де ведуться розкривні роботи та видобуток залізної руди. Отримуючи за рік три мільйони гривень податків, сільська громада стала самодостатньою. Але ж це не значить, що вони не прораховують свої витрати, а навпаки - намагаються більш раціонально їх витрачати. «Я рада, що наш депутатський корпус прискіпливий у цьому плані, тож вирішуємо все колегіально на комісіях, враховуючи зауваження та пропозиції кожного депутата. Шукаємо для виконання робіт, на заздалегідь визначених об’єктах, підрядчиків на вигідних нам умовах», - говорить Інна Вікторівна. Таким чином в минулому році вже вдалося полагодити 5,7 кілометрів аварійної дороги, що веде до Жовтих Вод, витративши на це 650 тисяч гривень. Нині проводиться експертиза проекту ремонту наступної ділянки цієї ж дороги, кошторис якої складає вже 1,5 мільйони гривень. Крім того, цими днями з Артемівського залізорудного кар’єру було завезено 500 тон щебеню для ямкового ремонту сільських доріг. Постійно сприяють у вирішені питань по благоустрою села та його соціальної сфери депутат райради, начальник Петрівського залізорудного кар’єру Олександр Тилик та сільгосппідприємці Володимир Деркач, Костянтин Дорошенко та Олександр Жушман. За це їм від сільчан щира вдячність. Планується провести у цьому році капітальний ремонт ДНЗ та Будинку культури. Створення у минулому році комунального підприємства «Комунсервіс» ще раз свідчить про те, що сільська рада дійсно самодостатня. Для роботи вже придбали два трактори та навісне обладнання до них. Тепер ліквідовуються несанкціоновані сміттєзвалища, проводиться роз’яснювальна робота про недопустимість їх подальшого виникнення та складаються угоди з власниками домоволодінь на вивезення побутових відходів. Наводиться порядок і на цвинтарях, узбіччях доріг. «Комунсервіс» також надає послуги і сусіднім територіям. За рахунок цього підприємство потихеньку розвивається і вже в цьому році може стати прибутковим. У старому приміщені Зеленської початкової школи обладнали цех по виготовленню пелетів з гілок дерев та соломи.
Після удосконалення цього виробництва планується повністю забезпечити соціальні об’єкти власним паливом. Прикрашає село майже п’ятдесятигектарне плесо штучного озера, де також було здійснено прибирання прибережної території. З землевпорядником Олександром Іволгою ми поїхали разом оглянути село та об’єкти, де працюють люди. Спершу зупинилися біля криниці. Олександр Леонідович розповів, що її впорядкували сільгоппідприємці Олександр та Олексій Жушмани, а про її цілющу воду згадувалося ще в 60-ті роки у віршах відомого поета - земляка Івана Хоменка. Мабуть, свою назву село дістало від того, що з усіх сторін було оточене зеленими деревами, а ще - розміщене на березі річки, що теж має назву Зелена. За історичною довідкою відомо, що ще у 20-тих роках тут проживало майже 9 тисяч чоловік, а тепер лише 608. Зменшилась кількість вулиць, а місцями на околицях лишились лише поодинокі будинки, в яких проживають люди. Це ускладнює підтримку належного стану внутрішніх доріг, говорить Олександр Леонідович, проїжджаючи щойно насипаною дорогою. Коли ми завітали до цеху виготовлення пелетів, начальник підприємства «Комунсервіс» Дмитро Ханіс, разом з підлеглими, працював біля установки, аби досягти максимальної її продуктивності та поліпшити умови праці. Неподалік було чути роботу бензопили - то працювала ланка комунальників на впорядкуванні сільського цвинтаря.
З Олександром Гливою ми зустрілися, коли вони, разом з дружиною Любов’ю Анатоліївною, садили картоплю за допомогою мотоблока. Привітавшись, запитав у господаря, як їм тепер живеться в селі. Олександр Володимирович відповів: «Все добре, бо відчуваємо турботу сільського голови. Взимку, в складні дні, коли хуртовина позамітала усе довкола, депутат сільської ради, молодий тракторист Андрій Чугурян відгукнувся на моє прохання і відразу прогорнув сніг від оселі до дороги. Нещодавно звернулися до сільської ради, щоб допомогли відновити постачання питної води з артезіанської свердловини. Обіцяють зробити. Я вірю Інні Вікторівні, вона жінка ділова – пообіцяла, значить будемо з водою. Не планую покидати село, адже з давніх-давен жили та трудилися тут мої пращури».
Наведені вище цифри кількості жителів говорять про складну демографічну ситуацію, яка спонукає до об’єднання сільських громад та оптимізації закладів освіти, в тому числі і Зеленського ЗНЗ. Директор школи Олександр Рябокобила бідкається, що вперше за час його роботи у цьому році буде лише один випускник. Село знаходиться географічно досить незручно, тож якщо доведеться підвозити дітей до Петрівського ЗНЗ, то вони будуть в дорозі щонайменше 40 хвилин. Тому потрібно буде раніше виїздити з села, що створить певний дискомфорт для школярів. Депутати сільської ради, і особисто Інна Вікторівна, часто бувають в школі, аби подбати про затишок. Для здобуття якісної освіти придбали меблі, спортивний інвентар, облаштували комп’ютерний клас. У школі гордяться своїми колишніми учнями, воїнами-захисниками України. Нещодавно, перебуваючи у відпустці, навчальний заклад відвідав Олександр Жушман. На шкільній лінійці розповів, як він з побратимами захищає Батьківщину, як всі вони хочуть, щоб нарешті прийшов мир. Олександр, на згадку про зустріч, подарував школярам прапор з побажаннями з передової. Під обідню пору потрапили ми і у дитячий садочок, де вирували ігри на свіжому повітрі. На даний час ДНЗ відвідують двадцятеро дітей, а ще в селі проживає 12 багатодітних родин. Всі вони під особливою увагою депутатського корпусу. У місцевому бюджеті також передбачені кошти на допомогу учасникам бойових дій, чорнобильцям та дітям війни. Тут на подвір’ї дитячого закладу ми зустрілися з подружжям Володимиром та Фатімою Жушманами. Їх синочок відвідує садок. Батьки задоволені, що недавно було відкрито молодшу групу. Діти забезпечені новими іграшками, затишні кімнати облаштовано новими меблями. Оскільки малюків у ДНЗ побільшало - ігровий зал став затісним для проведення свят та дитячих ранків. Та є сподівання, що і ця проблема буде вирішена. Спілкуючись із зеленцями, ми говорили і про об’єднання громад та децентралізацію влади, адже це питання тепер на часі. Більшість співрозмовників вважає, що їх місцевий орган має бути самостійним.
Сергій АНДРУСЕНКО.
На знімках: Зеленський сільський голова Інна Беркун була відзначена з нагоди Дня місцевого самоврядування серед найефективніших керівників місцевих територіальних громад; Олександр Іволга біля криниці з «цілющою» водою; одна з щойно підсипаних сільських доріг; Дмитро Ханіс та Роман Гайдучик виготовляють пелети; Олександр Глива зі своїм «залізним конем»; учениці Даша Шаповалова та Діана Мосюк; комунальна ланка під час роботи; прогулянка на свіжому повітрі.
