Не дотиснули…

Певним розчаруванням для уболівальників «Інгульця» був позначений матч 24-го туру чемпіонату України з футболу серед команд другої ліги, в якому наші улюбленці приймали гостей з Одеси – клуб «Реал-Фарма». Розчарування полягає в тому, що, не здолавши гостей на власному полі, ми втратили слушну нагоду обійти рівненський «Верес» і посісти другу сходинку в турнірній таблиці, яка б дозволила напряму здобути другу путівку до першої ліги.

Коротко про перебіг гри: як і очікувалося, «Реал-Фарма» виявилася напрочуд непоступливим, тактично грамотним колективом, готовим змагатися як за престиж свого клубу, так і за якісь, очевидно, додаткові, відомі лише гравцям команди, стимули. І все ж «Інгулець» і міг, і повинен був перемагати. Принаймні ініціатива, якою з перших же хвилин зустрічі заволоділи наші футболісти, давала нам таку надію. Але не склалося… Минула п’ятниця була явно не нашим днем. По-перше, знову проявилася, здавалося б, вже дещо призабута хвороба нашої команди – невміння реалізовувати гольові моменти. Цього дня їх було створено начебто й немало (як для гри такого рівня), однак жоден з них так і не виявився результативним. А ще, можливо, щоправда, це є й дещо суб’єктивним відчуттям – гравцям нашої команди не вистачило свіжості, зарядженості на атаку. Часом складалося враження, що після складної, натужної перемоги в Новій Каховці над «Енергією», у них просто не залишилося сил здолати ще один такий  же, схожий за стилем «в’язкий» і «тягучий» колектив. І, як на зло, не спрацювали цього дня й традиційні «джокери» нашої команди – виконавці штрафних ударів. Якщо в попередніх іграх штрафний удар, призначений у ворота суперника, метрах в трьох-чотирьох від лінії штрафного майданчика, у виконанні того ж Артема Прошенка чи Левана Махарадзе, був майже такою ж грізною зброєю, як пенальті, то цього разу обидва гравці в ході виконання цих технічних елементів були вкрай неточними, посилаючи м’яч як не в «стінку», то значно вище воріт. Отож гра добігала кінця, а результату все не було. Останні хвилини були  позначеними потужними, але доволі сумбурними атаками нашої команди, які, на жаль, так і не увінчалися успіхом.

Найближчим до того, щоб вразити ворота гостей був усе ж таки Артем Прошенко: саме після його удару голкіпер «Реал-Фарми» трохи неоковирно відбив м’яч, після чого той відлетів у поперечину воріт, але, зрештою, у ворота так і не влучив.

0:0 - для нас дещо прикрий результат, адже з огляду на те, що в очній зустрічі ковалівський «Колос» здолав на своєму полі нашого головного конкурента в боротьбі за друге місце - рівненський «Верес», ми могли б, і мали б бути на цій позначці. Нічия ж значно ускладнила виконання наших подальших турнірних завдань.

І все ж, опускати руки не можна в жодному разі. Звичайно, дві гри, які залишилося провести нашій команді до кінця чемпіонату, тепер обов’язково слід вигравати. Хоча зробити це буде справді надскладно, однак якщо завдання підвищення у класі залишається актуальним – то іншого виходу просто не залишається. «Верес», звичайно, в домашній грі з «Кристалом» свої 3 очки, скоріше за все, отримає. А от в останній виїзній грі чемпіонату з тією ж таки «Реал-Фармою» можуть бути варіанти. Як бачимо, одесити не хочуть виглядати «хлопчиками для биття» та й ігровий потенціал мають достатній для того, щоб зіпсувати турнірне становище будь-якій команді.

Разом з тим, не скидатимемо з шальок терезів і першолігівські амбіції чернівецької «Буковини», яка «дихає нам в потилицю» і обов’язково скористається будь-якою нашою осічкою, для того, аби потіснити «Інгулець» з третьої сходинки, а разом з тим – відібрати можливість поборотися за путівку до першої ліги в «стикових» матчах з одним із першолігівських аутсайдерів (майже зі стовідсотковою впевненістю уже можна передбачити, що командою, з якою «бронзовий» призер другої ліги вестиме боротьбу за право виступати в першій лізі, буде ПФК «Суми»).

Але знову ж таки – гарантією на виступ у стикових матчах стануть лише перемога над київським «Арсеналом» та на рідному стадіоні - над стрийською «Скалою». Завдання дуже складне, але якщо ми його не зможемо виконати – то тоді справді в першій лізі нам виступати ще зарано.

Разом з тим, предметною ознакою минулого двадцять четвертого туру стало дострокове чемпіонство в другій лізі іншого дебютанта ліги – ковалівського «Колоса». «Колос» - команда, чия історія лише на рік перевищує історію нашого «Інгульця». Однак, як бачимо, за рівнем гри команда з Київщини хоч і не переважає наших земляків (свідком чого ми стали в ході їх безпосередніх протистоянь), - була більш стабільною і бережливою, не втрачаючи, на відміну від «Інгульця», очки в поєдинках з аутсайдерами. Саме це й привело команду з Київщини до успіху. Нам же за свій успіх, очевидно, ще доведеться поборотися.

Насамкінець про приємне: як і очікувалося, збірна Кіровоградської області скомпонована на базі команди «Інгулець-2» і в повторній зустрічі півфіналу Кубку регіонів ФФУ здолала своїх опонентів з Сумщини і тепер у фінальному двобої за головний трофей зійдеться з доволі сильною командою Львівської області. Львів’яни на цій стадії змагань здолали збірну Чернігівської області з загальним рахунком 4:3 (2:3 в гостях і 2:0 – вдома).

Фінальний же поєдинок між командами Кіровоградської та Львівської областей заплановано на 23 серпня. Пройде фінальний поєдинок у столиці, на стадіоні НТК ім. В.Баннікова.

Володимир Кіфенко.

На знімку: збірна Кіровоградської області (на базі команди «Інгулець-2») - фіналіст Кубку регіонів ФФУ.

Чемпіонат другої ліги Турнiрне становище команд на 21 травня 2016 р.